Не моя й нічия.
Ніби зірка сія.
Але небо далеко, далеко.
Тільки щось тут була.
Вже холодна скрізь мла.
А де ти завжди вихор і спека.
Осінь все забрала.
Нічого не дала.
Залишила на пам'ять тумани.
Все навколо пусте.
Нема тебе ніде.
І оманливі щезли примани.
Порожнеча в душі.
Нема краю й межі.
Не вгадаєш мінливості часу.
Нічого не збулось,
Необачно прийшлось
З гіркотою пригубити чашу.
Відредаговано: 09.12.2025