Завмерла і ні жодного привіту.
Ховаєш душу від мене розбиту.
Рознесло тишу від мовчання на уламки.
Холодять душу вересневі темні ранки.
Закрилася, як равлик в небезпеці.
І що там зараз на твоєму серці.
Але мовчання не завжди допомагає,
Коли душа відсторонитися благає.
Ти відсікла від себе спілкування,
Можливо, зачинив свої бажання.
І осінь несе холод з півночі й негоду,
Свою всю знищуючи золотисту вроду.
Відредаговано: 22.12.2025