Роки, роки життя мого
Летять так стрімко непокірні.
Багато вже нема кого,
А серед них і друзі вірні.
Все менше й менше стає нас,
Народжених у шістдесятих.
Дістався й нам воєнний час
Московських упирів проклятих.
Чому ж не йметься москалям,
Що ми від них стали окремо,
Справ з їх не маємо життям,
Б'ємося за своє для себе?
Москва ворожа, пам'ятай:
У нас своя є батьківщина,
Тут наш козацький вільний край,
Це ненька наша - Україна.
Відредаговано: 09.12.2025