У зеленому гáю
на зеленій траві
Легкий пух тополі
білой шаллю улігся.
У зеленому гáю
трелі в'ють солов'ї.
А козак молодий
у козачку влюбився.
Як чарівна весна,
в білім цвіті дерева.
Ароматом дурманять так квітучі сади.
Як солодко щемить
в грудях рана серцева.
І козак до козачки прийшов ввечір сюди.
Все чудово було б
якби тільки не треба
Було козаку йти на кляту з військом війну.
А над ними на двох одне зоряне небо.
Ніч сховала до ранку
їх від всіх таїну.
Проводжала козачка,
Струнка та висока,
Козака до околиці рідного села.
Щодня буде чекати
його кароока.
Козаку вона люба
і до серця мила.
Відредаговано: 27.11.2024