Інколи й не знаю, що тепер робити.
Хочеться й ще трохи на землі пожити.
Тільки спокій ворог порушує клятий,
Впертий, к грабуванням звичний, злий, завзятий.
Кожен день по "штуці" луплять наші хлопці,
Козаки від роду, краю охоронці.
А ті, як скажені, лізуть безперервно.
Надоїла всім нам ка@апня скажено.
Дайте ж нашим людям ви, нарешті, спокій.
Положіть скоріше край війні жорстокій.
Все, що було добре, ви вже зруйнували.
Ми сюди вас, кляті, ніколи не звали.
Відредаговано: 20.11.2024