Не втішитись, мабуть, у цьому житті більш ніколи
Від втрат співвітчизників за всі повоєнні рóки,
За знищенні вщент неймовірні чудові простори,
За вже неходжені ніколи дітьми перші кроки,
За все, що накоїли з нами ці варвари людства,
За знищені селища, села, міста, дамби, греблі.
Пробачити їм не можливо такого паскудства.
Не бачити їм наші Богом даровані землі.
Відредаговано: 20.11.2024