Всі йдемо ми по самому краю,
Бо бездушність окремих вражає.
І до чого так можна дожити?
Як же нам цю війну пережити?
Де порядність, людяність окремих,
Бо живуть в окулярах рожевих.
Що війна йде, до них не доходить,
Не сприймають, що ворог тут творить.
Тільки ниють, що все препаскудно,
А у душах їх темно та брудно.
Перші в черзі на всю допомогу.
Не донатять гроші в перемогу.
Скільки їх, що завжди у сторонці.
І за них в бій ідуть оборонці...
Ця байдужість так схожа на зраду,
Що приводить в війну до безладу.
Відредаговано: 20.11.2024