З твоїх губ чарівну посмішку враз зірвала війна,
В очах другий рік, мила, смуток від неї та втома.
Скільки у душу твою запало образ від лайна.
В сьогоденні, на перед, доля всього невідома.
Тримайся, рідненька, подолаємо вдвох цю біду.
Про погане не думай, відганяй його від себе.
Свої руки тобі я на плечі завжди покладу,
Щоб прогнати сумні та недобрі думки від тебе.
Наші діти на фронті ніколи нас не підведуть.
Треба вірити серцем в них як до цього ніколи.
З перемогою хлопці, впевнений, до дому прийдуть.
Над очами від усмішки знов злетять твої брови.
Відредаговано: 20.11.2024