Сивий біль
на втомлених батьківських скронях,
Бо їх діти у жерлі
такої тяжкої війни.
Бачать їх ще
маленьких
на двох долонях
У такій недалекій, минулій та вже давнини.
Перші кроки, слова, дитяча відвертість...
Так виросли швидко
у дворі парубки,
як дубки.
Передалась по крові батьківська впертість.
З перших днів записались і удвох пішли в козаки.
Хай доля поблажлива завжди їм буде.
Один одного зможуть
в боях від біди зберегти.
Свою славу козацьку кожен здобуде.
І виживуть у пеклі,
щоб
перемогти.
Відредаговано: 20.11.2024