Закрию очі та лечу далеко
Туди, де нас нема та більш не буде,
Де у дитинстві влітку кримська спека,
А в чистім небі тільки сонце руде...
Лечу туди, де юність розквітала,
Де були несміливі поцілунки,
Душа де вперше ніжно трепетала,
Малюючи на серці візерунки...
Приємно так поринути в минуле,
Де було легко, впевнено, красиво,
Де втрат тяжких тоді ще в нас не було,
Де жили безтурботно та щасливо.