А на пагорб вийшла молода дівчина,
Щоби проводити у військо козака.
Біля неї поряд чарівна калина.
Опустилась з хусткою дівчини рука.
Приховала в полі козаків рівнина.
А вона стоїть все із сумом на очах.
Тільки їй шепоче кистями калина
Про її коханого і далекий шлях.
Не журись дівчина, віруй в кращу долю
І козак у рідні повернеться краї.
Відвоює землю та щасливу волю,
Щоб не сумували вже очі більш твої.