Час стрімкіше й стрімкіше минає, іде за ворота.
Вже зникає, псується осіння в дощах позолота.
Роз'їдає волога дощів і туманів дороги
У степу, чорнозем, аж гудуть від розпутиці ноги.
А війна не звертає на зміни своєї уваги.
І ламає усі, що здобули в боях, переваги.
Затяжне та виснажливе знищення за існування.
Кожна мить в цій війні протиборств двох країн як остання.