Вечорами темними,
пізніми, осінніми
Стукає у вікна дощ,
вітер бешкетує.
Думками з солдатами
стомленими, рідними.
Серце розривається :
як вам тяжко чує...
Хочеться укрити всіх
серцем і долонями
Від ворожих напастей
та від злив негоди.
Майже всі молодики
з сивими вже скронями.
Ви життям тримаєте
шлях наш до свободи.