Якби люди, що жили в союзі
Пам'ятали нащадків своїх,
Що живі ще колишні їх друзі
Тих безхмарних років молодих.
То невже ж так забиті їх мізки,
Що повірили в цю всю брехню,
І забули краї запорізькі,
Піддалися на цю маячню.
Все змінилось за нинішні роки.
Ми в країнах різних живемо.
Ви ж порушили мир наш і спокій.
Ми ж країну свою не здамо.
Ваші діти з ненавистю топчуть
Нашу землю, руйнують міста.
Що вони від українців хочуть?
Ми ж єдиної віри в Христа.
Де росли вони, ким виховались,
Звідки в них ця звіряча лють?
В дім нахабно родинний ввірвались.
Але їм тут життя не дадуть.
Як могли ви пропити, забути
Те, що вчора ще було святе.
Ми не можемо вас в цім збагнути.
Вас історія знищить, змете.