Пролився дощ, як із відра.
Веселка радісна заграла.
Вечірня затишна пора... І все тривога враз зірвала.
Натужно звук її реве
(В різних містах її сигнали)
І наполегливо всіх зве, Щоб готувались і чекали.
Отак скінчився вихідний.
Нема ні в день, ні в ніч покою...
А десь в окопі, весь брудний,
Солдат присів, готов до бою.
Спасибі, хлопець, що ти жив,
Поки ти там і ми всі живі.
І як би ворог нас не бив,
Москві не буде тут поживи.