А час іде, і щоб не відбувалось,
Іде вперед, його не зупинити.
Нікому ще такого не вдавалось:
Майбутнє, чи минуле відчинити.
Холоднокровно, зовсім без емоцій,
Іде, летить у далину безмежну
(Без мап, без компаса, без лоцій),
Непримусову, чинну, незалежну.
Людське життя у ньому як краплинка,
Що зникне миттю в променях космічних.
І десь впаде за когось з нас сльозинка
В обставинах незнаних і незвичних.