Мимоволі приходять щоденно у голову думки.
Як же люди, що втратили все, будуть маятись жити?
Як із ними держава зуміє звести розрахунки,
Щоб родини найшвидше могли все собі відновити?
Ні домівок, ні грошей, ніяких речей не лишилось.
Що було все у жерло війни назавжди пішло прахом.
Особливо з початку в ті дні що від лиха творилось.
Було все враз війною наповнено біллю і страхом.
Ось і лізуть у голову думки про те, як все буде.
Повернуться бійці: ні кола ні двора і ні хати. Наробили це нелюді з руzького миру, паскуди. Полонити хотіли місто Київ - русичів мати.
Поживемо, як кажуть в народі, що буде побачим.
З кожним днем руйнування будівель все більше і більше.
Ми ніколи загарбникам всього ніяк не пробачим.
З кожним днем нашим людям від обстрілів гірше і гірше.