Вітер в полі, як бродяга, бродить вільно одинокий.
Чи ліворуч, чи праворуч, чи прямо,- шука спокій.
Тільки спокою немає зараз в нашім ріднім полі,
Бо війна страшна, жорстока хоче нас лишити волі.
Вільний вітер, ти байдужий до всього людського горя.
Все одно тобі, бродяга, яка в людей буде доля.
Любиш ти пахучі трави, духмяні настої пити.
Це все наше споконвіку рідне, як без цього жити.
Дай же, вітер, нездоланної, могутньої нам сили,
Щоб підняти ворогів всіх клятих на потужні вили
І закинути їх дружно з землі якомога далі,
І дорогу, щоб до нас назавжди вороги не знали.