Біля води таємна тиша.
Схилились верби з вічною журбою.
Де тінь вода наче густіша.
Заросла стежка де-не-де травою.
Дзеркальна гладь води, і небо
Занурилось від спеки в тишу річки.
Роз'єднувати їх не треба,
Вони, як рідні близнюки-сестрички.
Ледь вітерець дихнув поволі.
Вода і небо наче вмить розбіглись.
Такі дві різні їхні долі.
Вони давно із цим скорились.