Минає день у сонячних проміннях.
Заходить сонце, як чиєсь життя.
І так із покоління в покоління.
Таке завжди земне людське буття.
Да тільки сонце завтра знову зійде.
Людська ж душа полине в забуття.
І на війні із бою хтось не вийде,
Віддавши за країну все - життя.
Як боляче мені, що хлопці гинуть.
Не буде в них ніколи діточок.
Їх світлі душі в піднебесся линуть.
Дівчата не пов'яжуть рушничок.