На серці боляче і не легшає
За хлопців, що вже другий рік в полоні.
(Хто там і де, і що за всіх рішає?)
Їхні до світу тягнуться долоні.
А світ не бачить їхніх мук і очі,
В яких застигли відчай і надія.
Як тягнуться там дні та чорні ночі,
А найстрашніше втома і бездія.
Чекаємо, надіємось зустріти
Всіх на своїй землі живих і цілих.
Для цього треба все скоріш зробити,
Умовити катів оскаженілих.