Розділ 2

Настав чудовий літній ранок. 

Сьогодні надзвичайно важливий день для маленької Мінсі. Навколо все цвіте і пахне. Горобчик стукає в віконце, ніби сповіщає про цей день. Спускаючись сходами до вітальні, вона була неймовірно щасливою. Але у вітальні нікого не було. Парадні двері були відчинені. Подвір'я було святково прикрашене, а сім'я Меганів очікувала Мінсі за столом. В повітрі було відчутно запах фруктового торту, приготовлений за бабусиним рецептом. Клемі, Мая та Джаз стояли з подарунками в руках, дивлячись неба несподівану усмішку десятирічної дівчинки.

-З днем народження, Міні! -всі голосно привітали маленьку красуню. 

-Це так несподівано! Дякую всім! Я дуже щаслива, що маю можливість насолоджуватися тим, що в мене є. Вы найкращі. Люблю вас безмежно! 

-Міні, чи можна тебе на хвилинку? - стривожено промовила бабуся Клемі. 

-Звичайно, бабусю. 

-Дорога моя, онуко! Я по-справжньому щаслива, що ти в мене є. Вітаю тебе, моя люба! Не хочу псувати тобі свята, але я повинна тобі сказати дещо важливе. Так сталося, що вже через місяць я... 

-Міні, ходімо відкривати подарунки! - несподівано закричала Мая. 

-Біжи, сонце, - сказала Клемі. 

Яким же чудовим виявився день. Сонце теплом зігрівало маленькі долоні Мінсі. Все навколо здавалося прекрасним, але таємниця, про яку хотіла розповісти бабуся, все ж була таємною. Питання полягало в тому, як розповісти про це маленькій онуці, як сказати, що її бабуся більше не буде прогулюватися з нею зимовим садом, не буде поруч тоді, коли дійсно потрібна допомога. 

Мінсі підійшла до святкового столу. Першим подарунком, який вона відкрила, був бабусин. Останнім подарунком виявився Маї та Джаза. У Мінсі затремтіли руки від несподіваного сюрпризу. 

Повільно відкриваючи коробку, звідти було чутно гавкіт маленького цуценят. Очі Мінсі заблищали, сльоза прокотилася по її шоці. Це був найкращий подарунок. 

-Дорога родино! Я щиро дякую кожному, дякую за чудові подарунки, за теплі слова, за прекрасне свято, за ваші усмішки-які ви даруєте мені кожного дня. Емоції переповняють, а сльози не дають сказати!-зі сльозами на очах промовила Міні. На такому чудовому момент, вся родина сиділа за столом, поїдаючи фруктовий торт і морозиво. 

Собака також сиділа за столом, на руках у Мінсі. Всі дивилися на заплакані очі дівчинки. 

-Я назву тебе Бімі. - сказала Мінсі. 

І на цій прекрасній ноті дівчинка пішла в дім,чекаючи нового дня, щоб погратися з цуценям. 

-Добраніч, Бімі! - сказала Міні і поцілувала свою маленьку принцесу.