Розділ четвертий

Розділ четвертий

Коллет

          Після емоційної розмови з батьком я не знаходила собі місця. Цілий день просиділа замкнена в своїй кімнаті. Не хотілося ні з ким розмовляти. Тим паче бачитися. Джина наче відчувала, що мене затягує в депресію. Прийшла без попередження і ледь не силою витягнула мене на світ божий.

          – У твого батька проблеми з фінансами, що він тебе сватає за Медіссона?

          – Все у нього нормально! – обурилась й кинула ложечку на блюдце від кави. – То Руперт йому проїхався по вухах. Уявляєш, той телепень просив моєї руки і благословення. Ідіот! – відкинулася на спинку стільця і заклала руки. Розмова з татом відбулася два дні тому, а я ще й досі не можу вгамуватися. – Придушила б того Руперта!

          – То коли ти вирушаєш в Клівленд? – Джина вперла лікоть в стіл і вклала підборіддя на долоню.

          – Ще не знаю, але гадаю зовсім скоро. На тому тижні точно, – скривилася при одній думці про майбутній переїзд.

          – Блін, але ж Клівленд! Це відстій, подружко! – подруга скривилася в огидній гримасі, наче говорила про смердючі відходи.

          – Ти там бувала? – я понуро калатала ложечкою в чашці, спостерігаючи, як всередині кави утворився невеличке торнадо з коричневого напою.

          – Ні, і не хочу! – фиркнула подруга. Відкинулася на спинку крісла й закинула демонстративно ногу на ногу. – Обов’язково їхати кудись, щоб знати, як там галімо? Нєєє, – вона захитала пальцем з боку в бік, – я на своїй шкурі не збираюся випробовувати всяку фігню.

          – А мені доведеться, – зітхнула так скрушно, наче мене в рабство продали.

          – Пфффф! То не їдь нікуди! Тебе хтось туди палицею жене? – Джина заклала руки на грудях і зробила здивоване обличчя. – Я взагалі не розумію, чого ти раптом вирішила показати своєму старому характер. Ти як сир в маслі катаєшся. Якого хріна шукати на п’яту точку пригод?

          – Бо від одної думки про шлюб із Рупертом мене ковбасить! А як ще подумаю про секс із ним, взагалі блювати хочеться.

          – Ой, та до чого тут секс?

          – Як це «до чого»? Ми ж одружимося, альо!

          – Сама ти «альо»! Одружитися – ще не значить спати одне з одним. Будеш його супроводжувати на всякі там заходи і іншу хрінь. А для серця й тіла знайдеш собі якогось красунчика. Ти ж наче казала, що то буде фіктивний шлюб.

          – Для мене – так. Але Руперт справді націлений на стосунки. Він свою фірму пропонує татові, як гарантію своїх серйозних намірів.

          – Та не буде ніякого шлюбу, Кікі! Не нервуй мене! Знайди собі мужика, охмури його й одружися з ним. Та й по всьому. Гейм овер! І піде той Руперт полем-лісом.

          – Ти так кажеш, наче нормальні чоловіки на дорозі валяються. Бери – не хочу! Де я собі знайду такого, щоб справді мені сподобався?

          – Та далеко ходити не треба. Он, поглянь! Хіба не сексі?

          Озирнулася і побачила за сусіднім столиком привабливого брюнета.

          – Хм, симпатичний, – сказала, роздивляючись чоловіка в темному діловому костюмі, що сидів одиноко за столиком і споживав сніданок.

          – То йди і познайомся! – кинула подруга, наче це простіше простого. Як в туалет сходити!

          – Боже, Джина! У тебе так просто, що я шизею! І що я йому скажу? «Привіт, я шукаю собі чоловіка. Ти мені підходиш! Вставай і йди за мною». Таке я маю сказати?

          – Кікі, у тебе мізки сплавилися чи що? – закотила свої карі очі та. – Не знайдеш, з чого розпочати розмову?

          – Та я ніколи першою не знайомилася! – вигукнула.

          – Вважай, сьогодні твій зоряний час! Новачкам завжди везе, – хіхікнула вона.

          – Та який смисл в цьому знайомстві? Я ж скоро у Клівленд їду.

          – У тебе цілий тиждень в запасі! Сама ж казала. І до того ж, – голос дівчини став загадковішим. – Раптом ти йому так сподобаєшся, що він за тобою поїде? А що? Всіляке трапляється. Тільки от тут тобі доведеться піднапрягтися, дівчинко! Але ж ти в курсі, чим можна зацікавити чоловіка, так? – грайливо повела брівками Джина.

          – Тц, ой, припини свої натяки, – відмахнулася від неї. – А якщо мені не вийде йому сподобатися? Що тоді?

          – То матимеш досвід, – скинула байдуже плечима подруга. –  Будеш знати на наступний раз, як знайомитися. Клівленд – це ж не безлюдний острів. Знайдеш там собі когось.

          – Ох, – зітхнула, дивлячись в бік столика, за яким сидів незнайомець. – Мені стрьомно до нього підходити…

          – Коротше, Кікі. Немає коли думати! Йди, давай, бігом! Бо він вже каву допиває і зараз піде геть!

          – Ні, не піду.

         – Ні? – перепитала подруга, а я заперечно захитала головою, підтверджуючи свою відмову. – Ну, окей. Давай сюди телефон, подзвоню Руперту. Нафіга ото тягнути бика за рога? Відкладати весілля і тому подібне… – вона потягнулася за моїм смартфоном, що лежав в центрі стола, але я встигла перехопити його скоріше за неї.

           – Все-все! Добре! ДОБРЕ! Я піду! – прошипіла. – Тільки припини блазнювати!

          Встала з-за столу і не поспішаючи пішла до столика, що стояв на протилежному кінці зали. Господи! На що я підписалася?! От же ж Джина! Завжди підбурить мене на щось необдумане. Озирнулася на подругу, а та тільки рукою помахала, мовляв «топай, топай!». Ух, так і хочеться стукнути її по гладко вкладеній білявій маківці!

          Ох, боже-божечки! Серце стукало сильніше, ніж мої підбори по кахлю. Добре, що незнайомець не дивиться в мій бік, а спокійно продовжує пити свою каву. Інакше мої тремтячі ноги вже давно понесли б мене на вихід.

          А він симпатичний. І елегантний. Доглянутий, стильний костюм. Помітно, що при грошах.

           – Ой, а можна з вами сфотографуватись? – спитала перше, що прийшло в голову. Чоловік підвів погляд і я… Я не знаю, що зі мною сталося. На мене наче гіпноз наслали. Чорні очі незнайомця заворожували, приманювали своїм магнетизмом. Я пірнула в їхній темний вир, який тієї ж секунди закружляв мене з шаленою швидкістю, аж до памороків.