Розділ третій

Розділ третій

Коллет

          – Тату! Досить мною командувати! – скрикнула, бо нерви напружилися до межі. Зірвалася с крісла, заклала руки на грудях і почала крокувати вітальною туди-сюди.

          Мій голос луною рознісся стінами просторої кімнати. Вечірнє сонце помаранчевими рисками пробивалося крізь сіре похмуре сонце. Сьогоднішній червневий день видався непогожим й похмурим, дощило зранку і аж до тепер. Синоптики обіцяли негоду до завтра, але сонце вирішило інакше і з’явилося на небосхилі цілком не очікувано. Наче хотіло підбадьорити мене й надати сил для майбутньої важкої розмови з татком.

          – Кікі, вгамуйся! – грізно кинув батько крижаним голосом. Як завжди, спокійно, без зайвих емоцій, але настільки вимогливо, що заперечити не ставало духу.

          – Ну, не хочу я йти до тих Медіссонів! – я важко опустилася назад у крісло й закинула ногу на ногу. Прийняла захисну позу по всім фронтам, ще й руки схрестила. Новина, що на неділю запланований вечірній раут у родинному колі давнього батькового друга зіпсувала настрій докорінно. – Кожен уїк-енд проводимо з ними. Набридло вже! І той довбаний Руперт мене харить і його сране залицяння!

          – Слідкуй за язиком, юна леді! – від важкого татового погляду стало не по собі. Впечаталася спиною в спинку крісла так сильно, що відчула, як в шкіру впилися ґудзики від каретної стяжки, якою воно оздоблене. – Серйозно?! І чого це раптом? Ви ж наче завжди нормально спілкувалися.

          – Це було давно! А зараз мені немає про що з ним говорити! – фиркнула, спостерігаючи за насупленим виразом татового обличчя. Коли він сердився, завжди супився і стискав губи в тонку смужку. – Раніше був нормальним, а після коледжу змінився до невпізнанності. Він став таким занудою і снобом, що аж нудить!

          – Це не аргумент, – відказав батько, не зводячи з мене своїх сірих очей.

          – Я не хочу стосунків з ним! – вигукнула на емоціях. – Це для тебе аргумент?!

          Він підійшов до бару, взяв пляшку віскі і налив на дно склянки. Спостерігала за діями тата. Коли у розмові з’являється «Джек Деніелс», значить попереду серйозна тема.

          – А брендовий одяг хочеш?! – розвернувся і вказав рукою в мій бік. Відпив віскі, підійшов до дивану і сів навпроти мене. Коричневого кольору шкіряна оббивка дивану легенько просила під кремезною статурою тата. – Спа-салони, дорогу косметику, коштовні прикраси, особистого тренера, сучасні гаджети, автомобіль і решта дурниць, на які йдуть тисячі доларів теж хочеш, правда?

          Я мовчала. Дивилася йому в обличчя, спостерігаючи, як на переніссі заглибилася зморшка. Звісно, що це не єдина його вікова відмітина. Коли тобі під п’ятдесят, ти суттєво відрізняєшся від себе двадцятирічного. Але тато гарно зберігся, і його чарівність у купі з життєвим досвідом робили з нього напрочуд привабливого імпозантного чоловіка.

          – Руперт в змозі забезпечити тебе усім, до чого ти звикла, – тато продовжив розмову, яка дедалі більше діяла мені на нерви. – Він хлопець надійний, я його давно знаю. Та й щодо тебе у нього серйозні плани.

          – Це ти зараз про що? – здивувалася не на жарт. Про які ще плани говорить тато?

          – Руперт хоче зробити тобі пропозицію…

          – Щоооо?! О, так ось з якої радості обід у Медіссонів! – підскочила з крісла, наче мене ґедзь вкусив за дупу. – Звідки ти знаєш? – важко дихала, бо нерви розійшлися не на жарт.

          – Мав розмову з ним цього тижня. І чесно кажучи, мені сподобалася його ідея. Тобі в грудні виповниться двадцять три, цілком пристойний вік для шлюбу. Та й ваше весілля тільки закріпить наше фінансове положення. Родина Медіссонів вже не буде нашими конкурентами.

           – Он воно як! То все заради грошей, так? А мене спитатися ніхто не бажає, га?! – закричала. Я просто кипіла від люті. Стиснула кулаки, випростовуючи руки вздовж тіла.

          – Кікі, я піклуюся про тебе і твоє майбутнє.

          – Це примус, тато! А не опіка! Ти готовий занапастити життя твоєї єдиної доньки заради власного збагачення?! – сльози виступили на очах. Образа душила й не давала нормально говорити. Прикрила долонею тремтячі губи, з останніх сил стримуючи схлипи. – Тату, я не буду щаслива з Медіссоном-молодшим, – стиха промовила, ковтаючи сльози. Змахнула солоні краплі зі щік, які так нахабно струменіли. – Якщо ти хочеш, щоб я тебе зненавиділа, тоді добре, я піду за Руперта. Але на цьому можеш забути про моє існування!

          Батько не очікував від мене таких слів. Та й я сама ніколи не думала, що говоритиму такі образливі речі. Але він не залишив мені вибору. Я нізащо не піду за нелюба. Нехай влаштуюся працювати касиром в супермаркет, нехай доведеться переїхати в інший штат, але тільки не одруження!

          Важке мовчання повисло в повітрі. Батько супився, крутив склянку в пальцях. Потім залпом випив її вміст, підвівся, налив собі ще віскі і знову випив.

          – Кікі, я тебе прошу потерпіти один-єдиний рік, – голос батька вже звучав не так владно й непохитно. – Шлюбний контракт з Медіссоном дасть мені змогу розширити ринок.

          – Тобто, це буде не справжній шлюб?

          – Не зовсім. Руперт справді має за мету освідчитися тобі.

          – О, божееее, – закотила очі. Він що, закоханий у мене? Не вистачало мені ще його нав’язливої любові.

          Тато повернувся на диван. Я сіла навпроти. Затримала на секунду погляд на його лисій маківці. Колись, років десять тому, він мав красиву русяву чуприну. Але як тільки почалися проблеми і з’явилися залисини – збрив його і більше я тата з волоссям не бачила.

          – Невже ти думаєш, що твоя донька – дурепа?! І що я не здатна забезпечити себе сама? Думаєш, що я заради галочки закінчила коледж і вивчилася на фінансиста? – обурено вигукнула, відчуваючи образу.