Спочатку він тільки здалеку спостерігав за ними. Морські свинки, які належали моїй сестрі, тихенько пищали у своїй клітці, бігали туди-сюди, а він сидів поруч, уважно дивився великими очима і навіть не рухався — ніби боявся їх злякати.
Одного дня я обережно відкрила клітку, тримаючи його на руках.Тихо, це твої друзі, і вони моєї сестри, будь обережний, — прошепотіла я.
Він повільно витягнув лапку, понюхав їх і… замість того, щоб полювати, просто лизнув одну в носик. Свинка здивовано писнула, але зовсім не злякалася. Навпаки — підійшла ближче. І тоді стало зрозуміло: вони прийняли його.
Тепер вони проводили багато часу разом. Свинки бігали по манежу,а він лежав поряд, як справжній охоронець. Якщо хтось шумів у квартирі — він одразу піднімав голову, ніби казав: “Не хвилюйтесь, я тут, бережу вас”.
Іноді він тихенько торкався їх лапкою, а свинки весело пищали, наче сміялися. У квартирі стало ще У квартирі стало ще тепліше й радісніше. Бо коли під одним дахом живуть любов, дружба й довіра — це вже не просто дім. Це справжнє щастя.