Вірний мій друг
Глава 16. Радість у квартирі після купання
Коли ми повернулися додому, я все ж таки вирішила його викупати. Після купання він став чистенький, пухнастий, а шерсть пахла теплом і затишком. Я загорнула його в м’який рушник, а він тихенько скавульчав, ніби обурювався, але при цьому лагідно тулився до мене.
Коли висох, він одразу ожив! Бігав по коридору, ковзав лапками по підлозі, зазирав у кожну кімнату, ніби перевіряв, чи все на місці. Потім стрибнув на диван, перекрутився кілька разів і вмостився, як маленький клубочок щастя.
Його хвостик весело сіпався, а очі світилися радістю. Здавалося, квартира ожила разом із ним — стала теплішою, світлішою, веселішою.
Нарешті він підійшов ближче, поклав голову мені на коліна і тихенько зітхнув. У цю мить я зрозуміла, що навіть у невеличкій квартирі можна відчувати безмежну любов і справжнє щастя — коли поруч є такий маленький, але дуже рідний друг.
#552 в Різне
#78 в Дитяча література
#35 в Поезія
Відредаговано: 07.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
