Після того, як ми приїхали додому, я вирішила, що час трохи помити мого маленького песика. Я підійшла до нього й сказала: «Хочеш митися?»
І знаєте що він зробив? Миттю сховався під диван! Він виглядав такий милий і трохи хитрий, тільки очі світилися з-під краю дивана. Я не могла не сміятися — він був маленьким і хоробрим у дворі, а тут зовсім боявся води!
Я тихенько кликала його, намагаючись переконати: «Не бійся, все буде добре!» А він з-під дивана тільки скавульчав тихенько, ніби відповідав: «Та ні, я тут краще!»
Ми так сміялися, спостерігаючи за його маленькими витівками. Навіть у найстрашніших для нього ситуаціях він залишався милим, кумедним і незабутнім.