Вірний мій друг

Глава 14.

Мій песик і Річі були ще зовсім маленькі, але вже стали найкращими друзями. Вони бігали по подвір’ю, весело скавульчали, підстрибували і сміялися від усього, що відбувалося навколо.

Іноді вони зупинялися, сіли поруч і дивилися один на одного великими допитливими очима, ніби обговорювали, що робити далі. Мій песик штовхав носиком Річі, а той відповідав ніжним тертям лапкою — така мила гра, сповнена радості й довіри.

Вони обнюхували траву, ганялися за листочками, стрибали через маленькі гілочки і раділи кожному моменту разом. Коли сонце почало сідати, вони лягли поруч, лапки переплелися, хвостики торкалися, і вони тихенько скавульчали, відчуваючи тепло й безпеку поруч один з одним.

Було зрозуміло: ці маленькі друзі завжди будуть разом і разом відкриватимуть світ, радіючи кожній миті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше