Коли мій брат приніс до нас додому Річі, мій песик одразу помітив нового друга. Вони були ще маленькі цуценята, тож все навколо здавалося величезним і цікавим.
Вони почали обережно обнюхувати один одного, а потім одразу кинулися бігати по кімнаті й дворі, стрибали, гралися з гілочками та листочками. Мій песик скавульчав від радості, махав хвостиком і підскакував, коли Річі підбіг до нього.
Вони швидко подружилися: разом обстежували дворик, ганялися наввипередки, влаштовували маленькі пустощі і сміялися (як могли сміятися маленькі цуценята). Мій песик був щасливий — тепер у нього був справжній друг, з яким можна було досліджувати світ і весело проводити час.