Ранок розпочався дуже весело – ще ледве відкрила очі, а мій песик вже був біля ліжка. Він стрибнув і ніжно Він стрибнув і ніжно потирався об мене, облизуючи обличчя. Я сміялась і намагалася Я сміялась і намагалася відсунути його лапки, але він не здавався – для нього це була найкраща ранкова традиція.
Коли я, нарешті, сіла на ліжко, він сховався під ковдру і виглядом очей просив ще ласки. Його маленьке тепло і ніжність відразу розвіяли залишки сну. Після цього ми разом вийшли на прогулянку – свіже ранкове повітря, легкий морозець і радісні стрибки мого песика робили день неймовірним
Навіть маленькі витівки – хованки рукавичок або гонитва за листям – тепер здавалися чарівними. Я зрозуміла, що ці ранкові моменти,коли він облизує обличчя і дарує свою безмежну радість, роблять наш зв’язок ще міцнішим і щирішим.