Розділ 4, 2/2

Віктор

Що вона тут забула? Примостилась між Софією та Мілою. Посміхається, морозиво їсть з двома кульками різних смаків. Алекс надто розщедрився для моєї сестрички. Вони усі занадто добрі з нею. Розпитують про враження від переїзду, запрошують разом кудись поїхати.

Я очікував підстави від хлопців, від Соні, але не від Таміли. Зазвичай вона насторожено ставиться до нових людей. А зараз базікає з Вікою, ніби вони найкращі подружки.

Зрадники.

Ледь вдається переконати компанію, що нам з цією злючкою справді пора додому. І то Алекс пропонує їй ще одну порцію морозива, а Віка без всіляких угризінь совісті погоджується і знову обирає цілих  дві кульки. Сьогодні вона поводить себе інакше. Радісно махає хвостом у різні сторони, йдучи до автівки. Морозиво на неї так діє, чи що?

- Ти мені друга скоро розориш, - дорікаю, заводячи двигун.

- Він сам запропонував. - усміхається задоволено і я ловлю себе на думці, що бачу її не сердитою вдруге за весь час нашого знайомства. 

Перший був, коли вона розбудила мене сонячним зайчиком.

- Навіщо ти взагалі приперлась до нас? Спеціально щоб мене позлити?

- Розслабся, - вона закочує очі, - Ні ти, ні твоя компанія мені не потрібні. Я просто хотіла безкоштовного морозива і пішла за Софією. Звідки я могла знати, що таке янголятко дружить з таким… - Віка повертається до мене й оцінююче водить поглядом.

- Яким?

- Противним. Тобі колись казали, що ти противний?

- НІ, - стискаю кермо міцніше, - зазвичай дівчата говорять, що я веселий, симпатичний, сексуальний…

- Як їм не соромно брехати тобі прямо в очі, - вона не стримує смішок та відвертається до вікна.

Спокійно, Тор. Ця дівка не варта того, щоб витрачати на неї час.

І все-таки позираю на Віку через дзеркальце. Вона спокусливо проводить язичком проводить по морозиву, злизуючи згущене молоко. У штанах стає тісно. Чорт! Я знаю, що злючка не мала наміру викликати в мене таку реакцію. Їй буде незручно, якщо помітить. Хоча, скоріш за все вона просто засандалить мені морозивом в обличчя та обізве збоченцем. Так, це більш ймовірно.

- Червоне світло! – Віка приводить мене до тями і я різко давлю на гальма.

Авто трохи смикається, але зупиняється вчасно. Повертаю голову, трохи морозива упало Віці на коліна і вона невдоволено поморщила ніс. Ця ситуація потішила мене, тож коли табло загорілось зеленим світлом, я спеціально різко рвонув з місця. Цього разу морозиво впало в області грудей й дівчина здригнулась від різкого холоду.

- Ти спеціально? – здається вона розкусила мій план.

- Помста за томатну пасту.

У відповідь Віка промовчала і почала шукати серветки у своєму кумедному рюкзаку з котиками. Здається мені вдалось знову зіпсувати їй настрій. Як тільки я зупинився біля нашого дому, злючка затупала до нашої кімнати й голосно гупнула дверима. Я вирішив, що краще поки посидіти у вітальні з Малюком. Невідомо, коли бомба вибухне. 

За стіною працювали будівельники, проте шум ремонту не заважав мені працювати над новим замовленням.  Хоча моя спеціальність – дизайн інтер’єру, зараз я заробляю на вебдизайнах. Я не влаштовувався ні в які компанії, а просто розвивав свій власний сайт, на якому викладав свої роботи. Спеціально просив родичів не допомагати, щоб стати самостійним. Вже два роки я працюю сам на себе і поки мені подобається.  А найбільше тішить похвала батька. Він часто повторює, що мої дизайни чудові й іноді просить допомогти в рекламному агентстві.

У нас з ним хороші відносини. Ми були близькі до смерті мами, а після – стали ще ближчі. Мені було тринадцять, коли мами не стало. Ми утрьох часто ходили на пікніки, влаштовували сімейні перегляди фільмів Марвел і вчили Малюка різним командам. Клята аварія усе зіпсувала. Я пам’ятаю, що ми з Малюком бігали по квартирі та грались. Я з нетерпінням чекав, коли повернуться батьки, особливо мама, бо вона пообіцяла мені велику шоколадку. Тоді я й гадки не мав, що вона більше ніколи не повернеться. В автомобіль батьків врізалась вантажівка. Тато сильно винив себе, що він залишився живим, а мама – ні.

 Всі ці роки він не підпускав до себе жінок, присвячував увесь час мені й роботі. Але два роки тому в його рекламне агентство прийшла працювати Злата. Насправді я дуже радий, що тато зустрів її. Давно не бачив його таким щасливим і закоханим. Златослава, здається, дуже хорошою жінкою і я залюбки прийму її в нашу родину. Тільки от є одна проблема. В комплекті з нею йде злючка.

Час тягнувся дуже повільно. Після роботи, гри з Малюком та перегляду короткометражки залишалось щонайменше півтори години до повернення батьків. Я переписувався з білявкою з клубу, ім’я якої забув. Вона була нічогенькою в ліжку, не можна так швидко відпустити такий улов. Хоча поза ліжком вона справжня лицемірка і липучка. Заради хорошого сексу потерплю її кілька тижнів.

Коли лунає гул мотора з вулиці, я з неймовірним задоволенням завершую переписку з липучкою, отримавши декілька гарячих фотографій.

- Діти, ми вдома! – крикнув тато на весь дім, аж пес прокинувся.

По сходах хтось швидко затупотів. Напевно сестричка.

- Я таке придумала! – радісно до вітальні залітає Злата. – Ми усі разом приготуємо вечерю. Правда класно, Вікусь?

 - Це жахлива ідея, - морщить лоб Віка і спирається на дверний косяк.

Нас обох тягнуть на кухню і роздають завдання. Малюка тато проганяє, на прохання Віки. Ця дівка допомагає Златі нарізати овочі, поки ми з татом готуємо маринад для м’яса. Вчотирьох дуже швидко вправляємось і ставимо курку з овочами запікатись. Тато вимагає зробити пиріг і Злата замішує тісто. Я тим часом кручусь по кухні, в пошуках перекусу. Чому так довго чекати на вечерю? Закидую в рот декілька моїх улюблених крекерів і запиваю енергетиком. Солоний смак одразу дає зрозуміти, що хтось помстився за морозиво. Випльовую в раковину енергетик і чітко бачу сіль, але виливати весь з банки не поспішаю. Натомість чекаю, поки батьки кудись вийдуть. І коли така можливість з’являється, окидаю поглядом стіл.