Розділ 4. "Весна 2014 р. У Тетяни"

Вереск дівчат, які зустріли Владу одразу у дверях Тетяниного будинку, оглушив її. Сама Тетяна сяяла від радості, вхопила Владу в обійми та мало не задушила.

− Владко! Яка ти класна стала! Я так скучила! Дівчата, пам’ятаєте нашу білоручку?

Розвернулася до дівчат сама й Владу розвернула так, щоб усі присутні розгледіли добре гостю.

Білоручкою Владу у п'ятому класі хтось з хлопців прозвав, бо не ходила в школу і зі школи пішки. Завжди хтось з батьків підвозив. Це ж треба! Тетяна пам'ятала досі.

− Тань, перестань, − Влада усміхалася, − Усім привіт!

Дівчат не впізнавала. От хіба близнючок Марту і Марину. І то тільки тому, що вони близнючками були, ними й залишились. А ще двох дівчат, під загальний сміх, мусила вгадувати.

І дуже здивувалася, правда, подумки, що товста Оля стала такою худою, а чорнява Анета тепер гламурна блонда.

Це ж як змінилися за ті роки (два, начебто) коли бачилася з ними востаннє. Дивувалася сама собі, що позабувала обличчя. Вони ж усі колись були не розлий вода. Тільки з Тетяною залишився міцний зв'язок.

Влада пройшла у залу. За нею дівчата. Таня заметушилася, розставляючи зготовлені мамою наїдки на столі. Попередила, що робити можна все, тільки ремонт бажано не зіпсути. Батьки залишили будинок сьогодні під Танин контроль. Самі чкурнули до тітки в гості.

− Ще зараз хлопці підтягнуться. Трошки почекаємо на них чи може почнемо? − в руках у Тані красувалася пляшка вина. Питала начебто у всіх, але дивилася тільки на Владу. Та знизала плечима. Тишком зиркнула на годину. У неї від сили ще дві з половиною години. Тоді треба буде прощатися. Тому навіщо псувати Тетяні задумане свято.

Подруга сприйняла це, як знак до дій, поналивала у келихи вина, роздала дівчатам. Влада заперечно хитнула головою. Вона пити не буде.

− Ну хоча б трошечки, − Тетяна всунула їй в руку келих, − Що то за свято на тверезу голову? Церковна служба і та без вина не обходиться. Що ні, дівчата? 

Дівчата реготали на всю, Тетяну голосно підтримали.

− Мене тато спече вдома, − Влада ще противилася, але келих від Тетяни взяла.

− Не переживай так. Кавою змеленою закусиш і чути не буде, − Тетянині знання знову розсмішили дівчат. Почалися репліки, що сьогодні має бути кава на кожному кроці, бо вечірка намічається крута. А якщо ще й хлопці будуть, то точно без кави не обійтися. З тими хлопцями треба бути тверезому, бо інакше будеш зґвалтованою.

Влада здивовано слухала ті смішки. То про однокласників мова взагалі?

− А що ти думала, що наші однокласники запечатані, чи що? – реготнула Анетта. За кілька хвилин Влада вже знала, хто, з ким і коли що мав, планує мати чи має. На кого їй варто звернути увагу з тих, що будуть, а хто й мізинця не вартий на Владиній нозі.

− Чур, Ігор сьогодні мій, − заверещала Марина. Келих у її руці  миттю злетів догори, − За що і вип’ємо.

Дівчата присьорбнули з келихів, а Маринка вихилила до дна.  Влада теж лиш пригубила.

− Дівулі! Моя позиція незмінна! Богдан і тільки Богдан! – Тетяна знову підлила дівчатам вина у келихи.

Влада сіпнулася. Знайоме ім’я з Тетяниних уст прозвучало дивно. Чи не той Богдан, котрий сьогодні їй стрівся?

− І нащо тобі той голодранець? – зневажливо кинула Марина.

− Ой, та я за нього заміж не збираюся, – Тетяна хитро усміхалася, − А в плані сексу, він супер. Не те, що твій Ігор.

Марина скривилася:

− Ну і треба було нагадувати, що ти з Ігорем трахалася. Настрій мені зіпсувала, коза!

Тетяна пирхнула:

− Марисю, та не ображайся. Після мене він хоч щось уміє.

Дівочий регіт пронісся залою, вислизнув через відчинене вікно на подвір’я. Сполошено загавкали від шуму собаки.

Влада знала, що Тетяна давно спить з хлопцями. Років з тринадцяти. Сама ж Влада не поспішала. Не тягнуло її ні до кого так, як тягнуло, з Таніних слів, саму Таню. Подруга розповідала, що в жар кидає, коли хлопець сподобався. Особливо горить внизу живота. А у Влади досі такого відчуття не траплялося. При зустрічах з хлопцями, не тільки тіло кригою - крига у серці. Вже й цілувалася з кількома, однак крім мокрих чужих слизьких губ зовсім нічого не відчувала.

Зараз розмова між дівчатами була їй дивною і не дуже приємною. Слухала мовчки та аналізувала почуте.

Значить Таня зустрічається скоріше за все з тим Богданом, який сьогодні їй та  мамі  стрівся у дорозі. І не просто зустрічається, а ще й спить з ним. А Владі ж про нього нічого не казала.

Загадалася питанням, наскільки давно у них то все?

Крім такого аналізу відчула розчарування. Перехопила Тетяна її красунчика.

Лізти між ними Влада не збиралася. І плани, які собі побудувала на цих два тижні (де зустріч з Богданом мала відбуватися чи не щодня) пішли коту під хвіст. Два тижні буде змарновано так, як і кожного разу, коли приїжджала додому. Їстиме і спатиме. Розчарування запхнула чим далі. Втрутилася у розмову дівчат.

− Дівчата, то все фігня! От зі мною тільки що така катавасія трапилася! Справжнісіньке детепе! – з емоціями переповіла історію про аварію на дорозі. Змовчала лиш, що в трусах красувалася якраз перед тим Богданом, котрий так Тетяні до вподоби. Виходило, що то просто якийсь недолугий мужик був.