Вража дівка
Пролог
Доки не прийде мовчання, ти будеш чути.
Доки не прийде темрява – ти будеш бачити.
Доки не прийду я – ти будеш в самотності.
Коли ж я з’явлюся – все стане іншим…
Йому снилась сестра. Вона нарядилась у довге лляне плаття, яке було зіткане мабуть із самого сонця – таким сліпучим і осяйним здавалось, що неможливо дивитись без сліз. Коси м’якими хвилями вились по білій, майже прозорій шкірі. Це і видавало, що та не належала до цього світу.
- Скільки ще ти будеш блукати чужинцем? Чи у тебе немає дому? – питала вона. Її голос був незвично високим і теж видавався неземним.
У сні він був малою дитиною, все підходив ближче, бажаючи обійняти сестру, пригорнутись до неї, щоб білі руки знову жартівливо скуйовдили пшеничне волосся, але та відходила від нього все далі і далі, сумно усміхаючись.
– Не гоже живим торкатись мертвих.
Він знав цю оповідку. У його селі постійно так казали.
- Вертайся! Вертайся додому! – благала дівчина і тягнула до нього свої прозорі руки. Щойно ті, майже торкнули його обличчя, він прокинувся.
Був увесь спітнілий і важко дихав.
Сон не виходив у нього з голови майже тиждень. Врешті, коли сестра знову прийшла до нього уві сні і вже плачучи просила повернутись, той не витримав. Він зібрав свої речі, попрощався з господарями і вирушив у дорогу.
Він повертався додому.
#1846 в Містика/Жахи
#3985 в Різне
Відредаговано: 19.07.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
