Вдячність — це тихе диво кожного дня,
коли серце раптом відкривається світлу.
За чашку тепла в холодному ранку,
за усмішку незнайомця на вулиці,
за дихання, за серцебиття, за життя.
Вона не чекає великих перемог,
а радіє маленьким дарункам долі:
за дощ за вікном, за пісню птаха,
за руку, що тримає в темряві,
за «я тут» — сказане щиро.
Вдячність — це ключ, що відчиняє рай,
не там, далеко, а тут, у душі.
Коли ти кажеш «дякую» за все, що є,
світ стає яскравішим, а серце — легшим.
Вона вчить бачити красу в звичайному,
перетворювати буденність на свято.
І в кожній дрібниці — велике диво:
я жива, я кохана, я можу любити.
Дякую тобі, життя, за кожен подих,
за сльози й усмішки, за все, що було.
Вдячність — це найніжніша молитва,
яка робить душу багатшою за золото.
Відредаговано: 21.07.2026