Молитва вночі

Коли день тихо гасне в обіймах ночі,
і зірки запалюють небесні свічі,
я прихожу до Тебе, Господи, без сили,
з душею втомленою, відкритою і щирою.

У темряві слова стають легшими й чистішими,
немов роса, що падає на серце в тиші.
Не треба пишних фраз, ні правильних молитов,
досить шепоту: «Господи, я тут… Я вся Твоя».

Я кладу Тобі на руки свій біль і тривоги,
невдалі дні, сльози, що вдень ховала в очах.
Ти приймаєш усе — без суду і без докору,
і в тиші ночі даруєш мені мир і спокій.

Молитва вночі — як ніжний подих дитини,
що пригортається до батькових грудей.
Коли весь світ заснув у глибокій дрімоті,
Ти пильно чуєш кожне биття мого серця.

І коли останні слова затихають у темряві,
в душі запалюється тихе, тепле світло.
Ти кладеш долоню на моє втомлене серце
і шепочеш: «Спи, дитино. Я з тобою завжди».

*****

Внутрішній мир — це тиха, свята тишина,
коли в серці затихає тривожна війна.
Посеред бурі, що рве на шматки небосхил,
він горить, як лампада, що Бог засвітив.

Він не в тому, щоб світ навкруги замовчав,
а в тому, щоб душу ніщо не лякало вже.
Коли відпускаєш тривоги, образи й жаль,
і в серці лишається тільки любов і печаль.

Внутрішній мир — як прозоре горне озеро,
де віддзеркалення небес — чисте й ясне.
Він приходить, коли ти схиляєшся ниць,
і кажеш: «Господи, все — у Твоїх руках».

Він — не відсутність проблем і важких доріг,
а спокій в душі, хоч навколо — вогонь і пил.
Це коли серце, пройшовши вогонь і дощ,
нарешті знаходить у Бозі свій дім і свій притулок.

О, внутрішній мире, ти — найдорожчий скарб,
ти — тиха радість, що в тиші живе.
Навчи мене бути спокійною в бурю,
і в кожному подиху Бога знаходити себе.