Там, де я справжня, немає ролей,
немає потреби бути зручною.
Там я без страху чужих очей
і не ховаюсь за тишею штучною.
Там, де я справжня, я не ідеал,
не світла казка і не безгрішна.
Я біль відчуваю як власний сигнал
і вчуся бути живою і ніжною.
Я там без прикрас і чужих очікувань,
без масок, які так довго тримала.
Там більше правди, ніж виправдань,
там я себе нарешті впізнала.
Там, де я справжня, не треба слів,
достатньо дихати і відчувати.
І серед тисяч чужих голосів
я вчуся себе не втрачати.
І навіть коли цей світ не прийме
мою відкритість і мою вразливість,
я залишусь там, де серце живе,
де правда сильніша за будь-яку видимість.
Бо там, де я справжня, починається шлях —
не легкий, але чесний і світлий.
І навіть у болю, і навіть у снах
я знаю, що більше не зникну безслідно.
Відредаговано: 03.05.2026