Коли Бог мовчить — не значить, що пішов,
не значить, що забув чи не почує.
Він просто вчить триматися без слів,
коли душа у темряві ночує.
Коли Бог мовчить — стаєш собі ясніш,
оголюєшся до самої правди.
І кожен страх звучить у тиші гучніш,
і кожен біль — без масок і без згадки.
Мовчання це — не холод і не кінець,
це глибина, де віра проростає.
Де ти вже не шукаєш усьому сенс,
а просто йдеш… і серце не втікає.
Коли Бог мовчить — ти вчишся довірять,
не знавши “як” і не чекавши “коли”.
І навіть коли хочеться кричать —
ти тихо дихаєш… і не ідеш з дороги.
І раптом в тиші — ледь відчутний знак,
не голос, ні… а світло між рядками.
І ти розумієш: Він був поруч так,
як тиша поруч дихає між нами.
Відредаговано: 03.05.2026