Щастя — не грім серед ясного неба,
не золото в жмені й не слава в очах.
Воно приходить тихіше за ранок,
як ніжний промінь, що падає в душу.
Щастя — це вміти дихати повільно,
коли серце співає без слів і причин.
Це чашка тепла у холодній долоні,
і погляд дитини, що вірить у світ.
Воно живе не в «колись» і не в «завтра»,
а тут, у сьогодні, в простих речах:
у сміху мами, у дощі за вікном,
у «дякую» щирому, сказаному від серця.
Щастя — це вміти любити без міри,
прощати без рахунку, дарувати без «за».
Це смирення, що робить душу легкою,
і надія, що навіть у бурю тримає за руку.
Воно не кричить і не просить уваги,
не обіцяє раю на кожен день.
Воно просто є — як тихе світло в грудях,
як тиха любов, що ніколи не згасне.
І якщо ти вмієш його помічати
у дрібницях, у тиші, у звичайнім житті,
то щастя вже тут — воно в твоїм серці,
і шепоче лагідно: «Я завжди з тобою. Живи.»
Відредаговано: 03.05.2026