Віра, Надія, Любов.

Душа

Душа не має форми і меж,
вона — як подих між словами.
Вона мовчить, коли ти не втечеш
від себе, втомленої ранами.

Вона не любить зайвих слів,
не терпить фальші і облуди.
Ховає правду в шепоті вітрів
і відкривається не всюди.

Душа — це світ, що не для очей,
а для тих, хто вміє відчувати.
Вона звучить серед ночей,
коли вже нічого не варто ховати.

Іноді рветься — тихо, без причин,
і просить світла, хоч на мить.
І ти стоїш один серед руїн,
а в ній ще щось живе… болить.

Та в цій тендітності — її сила,
вона не падає до дна.
Бо навіть там, де все згоріло,
вона шепоче: «Я жива…»

Подобається

#511 в Різне
#30 в Поезія

Відредаговано: 03.05.2026