У темряві ночі, коли зорі мовчать,
Віра шепоче: «Не бійся, тримайся, мій світ».
Вона — як коріння в землі, що не згасне,
Що тримає дуба, коли буря лютує навсібіч.
Надія — це світанок, що тихо сіріє,
Крізь хмари проб’ється, як ніжний промінь.
Вона малює на небі майбутнє рожеве,
І шепоче: «Ще трохи, ще крок — і розквітне».
А Любов… О, Любов — це вогонь у грудях,
Що гріє, коли холод сковує душу.
Вона — як джерело в пустелі безкрайній,
Що напуває серце, і робить нас вічними.
Віра, Надія і Любов — три сестриці,
Що йдуть поруч завжди, рука в руці.
Без них світ — лиш тінь, холодна й порожня,
А з ними — життя, як весна у цвіті.
Тримай їх у серці, як найдорожчий скарб,
І навіть у бурю вони проведуть до зірок.
Віра, Надія, Любов — ось та сила,
Що робить нас людьми, що робить нас кращими.
Відредаговано: 18.04.2026