21. Заборонений поцілунок

Віра

Вчора, коли вони з Надею говорили, Віра не стала сперечатися. Але вона знала, що добре вже ніколи не буде. І тим не менш, вона вирішила, що має йти на роботу, а не продовжувати ревіти і жаліти себе. Сльози ще нікому не допомогли і не змінили ситуацію на краще. Змінити ситуацію можуть лише якісь конкретні дії, Віра це знала. 

На репетиції вона вклала в танець всю себе. Всі ті емоції якраз підходили для цього балету. Віра повністю розчинилась в танці і тільки коли репетиція завершилась, нарешті вийшла з образу. І то, не одразу. 

— Не зазнавайся тільки тому що режисер хвалить тебе! — сказала їхня прима. Вона була найбільше незадоволена Вірою, це так і не змінилось. Хоча, вони принаймні перестали шкодити їй фізично, видно, боялись, що Віра таки наскаржиться Дмитру, який явно нерівно до неї дихав. 

Віра проігнорувала чергові підколки. Почекала, коли всі підуть, вона останнім часом постійно так робила. Можливо, було б легше пошукати ще якусь роботу, бо в колективі все ніяк не налагоджувалось, але Дмитро крім Наді був єдиною людиною, яка підтримувала її зараз. І вона не могла так підвести його…

Коли вона вийшла з роздягальні, то якраз зустрілась з Дмитром в коридорі. Він теж вже був зібраний.

 — Ну що, їдемо? — діловито запитав він. 

— Вас це точно не напружує? Я б замовляла таксі, але проблема в тому, що минулого разу він і замість таксиста приїхав, — Віра відвела погляд. — Таки точно треба заявити в поліцію… 

 — Зовсім не напружує, мені веселіше разом, — сказав Дмитро. — А в поліцію треба заявити обов’язково. Бо я ж бачу, що ти сама не своя. Хоч і кажуть, що творчим людям стреси корисні, але ж не постійні…

Віра була сама не своя не стільки через того переслідувача, стільки через те, що одна за одною сталися дві події, які кардинально змінили її життя, хоча на перший погляд цього, певно, не було помітно. 

— Дякую, — тільки й кивнула. І вони пройшли до його машини. 

Вона подумала, що може, якби того разу не поїхала з ним, тоді б Нік не залишив її? Може, почув би те, що вона йому казала? Це її провина. 

— Ти сьогодні була неймовірна, — сказав  Дмитро, коли вони вже обоє були в машині. — Я не міг відвести очей, це просто якась магія…

Може, дійсно справа була в танці. Може, все це мало трапитись, щоб вона танцювала краще? Але ж вона не обирала подібного… 

— Дякую, що повірили в мене, без вас у мене зараз, певно, не було б нічого, — зізналась вона неголосно.

— Мені пощастило з тобою, — він усміхнувся. — Думаю, незабаром вдасться вивести тебе в прими…

Вона раніше мріяла про це. Це було головною мрією, навіть не мрією, метою. А зараз на фоні всіх інших подій здавалось майже несуттєвим. Життя дійсно втратило всі фарби, хоч вона і намагалась триматися з останніх сил. 

Через те, що вона хотіла стати примою, вона раз покинула Ніка. 

Через те, що Нік вирішив, що вона йому зраджує, та ще й з начальником, вона втратила його вдруге.

Раптом всі ці емоції знову немов накотили хвилею. Це було дійсно неочікувано, так, що Віра просто не могла вчасно їх зупинити. Сльози вже навернулись на очі. І так само швидко зірвались з довгих вій. 

Віра відвернулась, відчуваючи сором. Ще не вистачало, щоб Дмитро подумав, що вона якась неврівноважена. 

Але він, схоже, нічого не помітив. Вів машину, розповідаючи про свої задуми, які збирався найближчим часом втілити в життя. 

Та коли машина зупинилась, він поглянув на неї і їхні погляди раптом зустрілися. В цю мить він точно помітив, що її вії були вологі. Не міг не помітити.

Тоді він раптом нахилився до Віри і поцілував її. Дуже обережно, ніби запитуючи дозволу... 

 Надя

Алекс не дзвонив і не писав, та Надя більше на це й не сподівалася. Вони розійшлися тоді мовчки, не дивлячись одне на одного. Вона розуміла, що тепер доведеться розраховувати лише на саму себе. Пішла до клініки і сказала, що передумала робити аборт. 

 — Що ж, це хороше рішення, — сказала лікарка. — Поставимо вас на облік, ось аналізи, які потрібно здати…

Вона кивнула. Почувалася якоюсь такою втомленою, немов зробила якусь дуже важку роботу. Але це ж лише початок… Треба думати про те, як народити і виховувати дитину, де брати гроші…

Вона відпросилася з роботи лише на півдня, тож прямо з клініки поїхала назад до офісу Зоріна. 

Сіла за стіл і почала робити заплановані наперед справи, але посеред набирання якогось документу завмерла, дивлячись в екран і нічого не бачачи перед собою.

Не помітила, як двері кабінету Дем’яна відчинилися і  він зупинився на порозі, дивлячись на неї. Лише почувши його голос, здригнулася і закліпала очима.

— Так, ану не спати на роботі! — сказав він одразу. — Я тільки-тільки почав довіряти тобі, он хотів запропонувати тобі створити модель, вже ж скоро новий показ! Памʼятаєш, ми домовлялися!

 — Вибачте, — Наді здалося, що її голос звучить хрипко, немов вона застудилася.  —  Я дуже хочу створити модель. Але не знаю, чи у мене вийде…

— А чому не вийде? — перепитав він. — Чи ти здаєшся заздалегідь?