20. “Ви обоє мені потрібні…”

Надя

Алекс шоковано дивився на Надю:

— Що? — тільки й вимовив за мить. 

 — Я вагітна, — повторила вона. — Зразу думала робити аборт, але потім з’ясувалося, що тоді можуть бути проблеми з наступними дітьми… У тебе ж резус позитивний!

— Хіба ти не пʼєш таблетки? Як таке могло трапитись? — він виглядав дуже спантеличеним в цю мить. 

 — Я буду пити потім, — сказала вона. — Я не знала, що так вийде… Ну, я можу нікому не казати, що це твоя дитина. Я ж розумію все… А потім скажемо, коли ми одружимось…

— Хіба я колись обіцяв тобі одруження? — перепитав він. — Я не готовий до подібного… 

Надя відчула, що її серце ніби зупинилося. 

— Ти ж казав, що кохаєш мене, — пробурмотіла вона. 

— Нам добре разом. І буде далі добре, будь ласка, зроби аборт. Будуть в тебе ще діти, ти ще молода… — він взяв її за руку. — Хочеш, я поведу тебе до якогось крутого лікаря, і він тобі все скаже! Не може бути, що тобі прямо обовʼязково народжувати, це якась фігня! 

 — Будь ласка, — вона дивилася на нього повними сліз очима. — Давай залишимо цю дитину… Раптом я потім уже не зможу завагітніти? А чоловікам потрібні діти, я зроблю аборт, а потім ти знайдеш іншу жінку, щоб мати спадкоємців...

— Мені не треба тих дітей… У мене карʼєра пішла вгору! От знову з Ніком змагатись за головну роль! І зараз, коли в нього та його "дівчина" це хороший шанс отримати роль! — затараторив Алекс. — А потім я доведу всім, що кращий за нього! Якщо у мене буде дитина ,якщо про це дізнаються, на мені можна буде ставити хрест, як на найбажанішому чоловікові країни! І тоді ніяких контрактів!

 — Я не хочу робити аборт, — вперто сказала Надя.  — Я хочу цю дитину. А ти боягуз!

— Я не боягуз! Я довго працював! І не хочу все втратити через якусь необережність! — так само вперто сказав Алекс.

 — Нічого б ти не втратив, — Надя зітхнула. — Я ж не змушую тебе розповідати про мене журналістам…

— Ти не бачила, як вплинуло те шоу Ніка на його фанаток?! Це десь спливе! Не буває нічого таємного! Все рано чи пізно спливає! — продовжив він. — Я маю право приймати це рішення так само, як ти. Я не хочу цієї дитини!

 — Не хочеш, то це буде лише моя дитина! — вигукнула Надя.  — Якби знала, що так буде, то я б і не казала тобі! Все одно тобі потрібні тільки ті фанатки!

— Надю, ну не роби дурниць! — він взяв її за запʼясток. — Ти потрібна мені! Ти! Потрібна! Я не можу не думати про тебе… Весь час думаю. 

Їй так хотілося обійняти його і погодитися на все, що він пропонує. Надя дуже кохала його. Але  разом з тим вона не хотіла позбуватися цієї дитини. Надя вже встигла переконати себе, що  якщо вона зробить аборт, то Алекс рано чи пізно покине її. Або що в них потім народяться якісь хворі діти, і вона все життя почуватиметься винною…

 — Я теж весь час думаю про тебе, — схлипнула Надя.  — Але і про дитину теж думаю. Вона мені потрібна… Ви обоє мені потрібні!

— Це в тобі каже якийсь там інстинкт, гормони… Потім ти сама жалкуватимеш! Хіба ти не хотіла зробити в житті щось значиме, важливе? Велике? Хіба не для того пішла до Демʼяна? Вся твоя карʼєра накриється, якщо ти її залишиш… — він намагався достукатись до неї хоч якось. 

Надя насупилася. Він знайшов її “болючу точку”, адже Надя дійсно розуміла, що якщо вона упустить цю можливість, то більше такий шанс, як із Дем’яном, може їй і не трапитися. Буде працювати на якійсь фабриці, шити там простирадла…

Але вона  все одно похитала головою:

— Не жалкуватиму. Добре, я піду. Не буду займати твій час…

Віра

Без Ніка їй здавалось, що все скінчено. Вона завжди казала, що карʼєра має бути на першому місці, але вже сама давно так не вважала. Вона не уявляла свого життя без нього. 

Сталося те, чого вона так боялася.

Вона почувалася слабкою, дуже слабкою. Вона дійсно винна, що втратила дитину. Певно, вплинув стрес і страх перед змінами. Плюс вона майже не їла останнім часом. Не спеціально, а просто тому що нудило. Та і взагалі було якось не до їжі. 

Вона не думала, що подібне може трапитись. Віра думала, що мала б відчути полегшення, бо ж не вона це зробила, а воно само, але навпаки відчувала провину. Бо вона думала над тим варіантом, хай і відмовилась, але ж думала… Певно, це така розплата за всі її погані думки. 

Наді вдома не було. Сьогодні вона мала сказати все Алексу. Певно, вона не повернеться, якщо той прийме дитину. А якщо не прийме? Він зможе впевнити Надю не народжувати, Віра думала, що так воно і буде. 

Але коли почула, як двері на кухню відчиняються, побачила Надю, заплакану і сумну. 

— Мені так погано, — сказала вона, кидаючись до Віри і обіймаючи її. 

Віра обійняла її у відповідь. В горлі застряг клубок. Вона не давала емоціям виходу до цього моменту. Трималась, ніби все проходило десь повз, не з нею. Намагалась триматися. 

— Він сказав, що не хоче дитину? — вона зітхнула.

— Так, — прошепотіла Надя. — Хотів, щоб я зробила аборт, а я не погодилась. Ми посварилися… Боюсь, що він не захоче мене більше бачити!