14. “Не кажи нікому”

Віра

Вона дуже хвилювалась перед виступом, особливо, тому що знала, що Нік буде дивитись. Заздалегідь дала йому квиток. Купила найкращий. Їм взагалі видавали квитки, але так як Віра поки що була не примою, а простою балериною, видавали не найкращі місця.

А вона хотіла, щоб він сидів на найкращому, і бачив її. За півгодини до виступу Нік написав їй, що вже на місці, в театрі. Але вона не могла з ним побачитись перед виступом.

Написала лише щоб відразу, як шоу закінчиться, він зайшов за куліси. А до того попросила його якось замаскуватись, щоб на нього не кидались фанатки. Ну, про фанаток вона не казала, сказала просто, щоб "його не відволікали". Але Нік, здається, зрозумів, що вона знову трохи ревнує, і поставив смайлик.

Дівчата цього разу не напортачили і не намагались їй нічого зіпсувати. Чи то їм набридло, чи то була якась інша причина, Віра не знала. Але завдяки цьому вона змогла віддатись танцю на всі сто відсотків.

Вона прожила всі сцени так, ніби це була реальність, а не шоу. І коли куліси вже опустились і магія шоу мала б розвіятись, вона все ще була в ейфорії від першого великого виступу.

Дмитро Олександрович спочатку підійшов до прими, але одразу після цього попрямував до Віри.

Вона ще озирнулась, намагаючись зрозуміти, чи точно він йде до неї. Але дійсно, біля неї нікого не було.

— Ти була неймовірною, — сказав він і раптом обійняв її. Правда, це були скоріше дружні обійми, бо він одразу ж відсторонився. 

— Дякую, — відповіла Віра. — Дякую, що повірили в мене… 

Саме в цю мить вона нарешті помітила за спиною Дмитра Ніка. Усміхнулась йому, очі одразу засяяли. 

— Ти когось побачила? — Дмитро Олександрович обернувся в той бік, куди дивилась Віра.

— Я запросила його сюди… Так можна? — запитала Віра трохи схвильовано. — Пробачте, я не запитала одразу…

 — Це твій  хлопець? — здогадався режисер. — Десь я його бачив… Здається, в кіно, чи в рекламі?

У цю мить Нік підійшов так близько, що мабуть, почув останні слова. 

— Так, я її хлопець, — сказав він, обіймаючи Віру за талію. — Приємно познайомитись!

— Взаємно, — Дмитро усміхнувся Ніку і простягнув йому свою долоню. — Віра молодець. У неї велике майбутнє.

 — Я в цьому ніколи не сумнівався, — сказав Нік, потискаючи йому руку. Але тон його голосу був холодним. 

Віра здивувалась. Зазвичай Нік був дуже добрим і привітним з усіма, особливо, коли справа стосувалась роботи, навіть якщо не його роботи. 

— Дякую вам ще раз, — сказала Віра Дмитру. — Тоді, я піду перевдягнусь і вже поїду, добре?

— Так, звичайно, — він кивнув. — До зустрічі на наступній репетиції!

— До завтра, — вона усміхнулась йому…

***

Коли вони з Ніком вже сіли до машини і рушили, Нік  якийсь час мовчав, а потім, коли вони вже припаркувались, запитав її:

— Той режисер, він має якісь види на тебе? 

— Ні! З чого ти взяв? — вона майже обурилась. Дмитро ніколи не робив ніяких натяків, завжди був добрим і тактовним наставником, захищав її… Але без підтексту.

— Коли я зайшов, ви якраз обіймалися, — сказав він, не дивлячись на неї. 

— Він просто приглядає за мною, нічого такого, — запевнила його Віра і торкнулась кінчиками пальців його долоні. — Я нічого до нього не відчуваю, не бійся. Ні до кого ніколи не відчувала, крім тебе, — на цих словах Віра почервоніла. Вона не звикла казати такі слова вголос. 

— Я ніколи не думав, що можу так ревнувати, — він стиснув її долоню. — Хоча, мабуть, це мені за те, що я змусив ревнувати тебе… Мені страшно, що хтось може вкрасти тебе в мене…

— Хіба ти не знаєш мій характер? Мене неможливо "вкрасти", — вона зазирнула йому в очі, а вільною долонею торкнулась його щоки. — Я сама обираю, з ким хочу бути. І мій вибір — ти. Так завжди було і так завжди буде. 

 — І мій вибір — ти, — Нік обійняв її так міцно, що вона відчула, як б’ється його серце. — Нікому тебе не віддам! І сам ні на кого не дивитимусь. Обіцяю тобі!

Надя

Коли Надя розплющила очі, то побачила, що Алекс уже не спить, як минулого разу, а дивиться на неї. 

— Доброго ранку, — сказала вона. — Ти давно не спиш?

— Не дуже давно, — він потягнувся долонею до її щоки, виглядав дещо замисленим, коли гладив ніжну шкіру і дивився на Надю.

— Мені не віриться, що це ти, — вона простягнула руку і скуйовдила його волосся. — Мабуть, я поводжуся по-дурному. Треба бути такою вишуканою і спокусливою, як дівчата з Інстаграму, а я плету що завгодно…

— Дівчата з інстаграму зазвичай ненадовго, — він повів кінчиками пальців від її щоки до пасма волосся. Дійсно, виглядав якось не так, як зазвичай. 

 Їй хотілося запитати: “А я надовго?”, але вона не наважилася. Натомість поцікавилась:

— То кому із вас дали головну роль — тобі чи Ніку?

— Йому, — насупився Алекс. — Я так і знав, що так буде.