13. Друге побачення

Віра

Цього разу вони вирішили піти в караоке. Було доволі весело. Віра не думала, що їй може бути весело з кимось, окрім Ніка. Та і її минуле показувало, що дружба — штука ненадійна. Але з Надею було комфортно. Та і не виглядала вона, як людина, яка може нашкодити, тим паче, спеціально.

Того вечора вони знову випили і настрій був хороший. От тільки, коли Віра вже лягала спати, вона за звичкою загуглила Ніка. 

І серце одразу пропустило удар. Всі сайти кричали про одне й те саме:

"Ніка помітили в компанії дівчини. Невже це та сама з телешоу?" 

Віра знайшла це фото. Він був з якоюсь довговолосою білявкою схожою з Вірою статури. Рука мимоволі потягнулась до підстриженого і пофарбованого волосся. 

Вона зайшла в телеграм і побачила, що Нік в мережі. Почала набирати повідомлення: "Привіт, як справи? Що то за дівчина з тобою на фото?" — набравши останнє питання, Віра зупинилась, так і не відправивши цей текст. 

Вона сама віддала Ніку обручку і ключ. Хіба має право виставляти якісь претензії?...

Але, схоже, Нік побачив, що вона щось писала і не відправила, бо буквально за мить Вірі прийшло повідомлення:

“Привіт, скучив за тобою. Як твій виступ? Коли він точно буде, щоб я запланував цей день вільним від зйомок?”

"Привіт. В суботу, за тиждень." — написала вона перше повідомлення. А потім додала друге:

"Я теж скучила…" — чомусь коли писала ці слова, відчула хвилювання. Але що тут такого? Вона завжди писала йому спокійно, що змінилося? Це через ті ревнощі? Через ту дівчину на фото?

“Тоді я приїду у п’ятницю ввечері і побуду в Києві до понеділка, — він поставив смайлик. — Хочу не випускати тебе з обіймів. Ну хіба що на сцену відпущу…”

"Тобі погано через те, що я така вперта, і не хочу весілля?" — запитала Віра. Серце калатало, як скажене. Вона завжди думала про себе і карʼєру. І мало думала про почуття Ніка.

“Мені трохи сумно, це правда. Але я втішаю себе тим, що скоро ти станеш успішною балериною, і тоді таки погодишся. Не буде більше відмовок, що  це якось не так виглядатиме. А поки я готовий почекати…”

"Я хочу… Коли прийде час, я хочу, щоб ми одружились. Якщо ти все ще цього хотітимеш." — коли писала це, здається, навіть почервоніла. Добре, що Нік її не бачив цієї миті. Було б соромно.

“Звісно, хотітиму. І дітей хотітиму, — відповів він.  — У нас буде чудова сім’я. Діти будуть такими ж красивими і талановитими, як ти.”

"Я кохаю тебе…" ​​ — написала, але не відправила. Дивилась на ці три слова, думала, чи варто їх відправляти. А потім все ж прибрала драматичні "три крапки" і відправила.

“Я дуже щасливий, — він поставив смайлик-сердечко. — Бо я боявся, що ти пішла просто тому, що я тобі набрид.”

"Я боюсь, що якщо залишусь біля тебе, то забуду про все на світі… Не ти будеш заважати мені. Я сама просто можу не впоратись з цим." — зізналась Віра. 

“Це тобі так здається, — відповів він. — Якби ми були разом, то не переживали б через якісь фото. Я вгадав, ти бачила його?”

"Невже все так очевидно? Я думала, що достатньо гарно приховую факт того, що я його бачила…" — Віра навіть трохи насупилась, але одночасно з цим і усміхнулась: Нік добре знав її. 

“Як тільки я побачив ці публікації, то одразу подзвонив і сказав прибрати їх, бо знав, що тобі буде неприємно, — написав він. — Але одні видання прибрали, а інші не захотіли. То просто моя партнерка по фільму, звісно, що ми всі разом і обідаємо чи вечеряємо, тож те фото зовсім нічого не значить.”

"Я не маю права ревнувати. Я сама не захотіла жити з тобою. Я все це розумію… Пробач, що я роблю тобі боляче. Я знаю, що роблю." — швидко написала Віра.

“Зараз я щасливий, — відповів Нік. — Бо ти сказала, що кохаєш мене і погодилася одружитися. Тепер мені ніколи не буде боляче…”

Надя

З її дня народження минуло кілька днів, йшла активна підготовка до показу, тож Наді не було коли вгору глянути, вона бігала туди-сюди, виконуючи вказівки Зоріна, а про Алекса вже й думати перестала. 

Яким же було її здивування, коли якось  вже ближче до завершення робочого дня двері приймальні відчинилися, і Надя побачила Алекса. Він тримав у руках букет квітів і дивився на неї:

— Ти така красива… Я дуже скучив. Привіт. Працював на межі можливостей, щоб тільки вирватись на пару днів зі зйомок. Це тобі, — і простягнув букет.

Вона мовчки взяла букет і піднесла до обличчя. Вдихнула ніжний аромат. Не знала, як себе поводити — чи ображатися, що він зник так надовго, чи радіти його появі. Але якщо образиться, він може подумати, що вона якась сварлива, а якщо дуже зрадіє — вирішить, що Надя вже має на нього якісь далекоглядні плани. Тому вона просто мовчала. 

— Мені шкода. Мене дуже насварила моя менеджерка, — Алекс опустив голову. — Вона сказала мені, що я маю зосередитись на роботі, а не на жінках. Тим паче, що моїм конкурентом на сцені був той Нік, "містер ідеальність"! Я не хотів, щоб він затьмарив мене на зйомках і мав викластись на всі двісті відсотків!

 — Я боялася тобі писати або дзвонити, — раптом зізналась Надя. — Щоб не здатися нав’язливою. 

— Я завжди звільнявся пізно, приходив, дивився на час і вирішував, що краще напишу завтра. А потім все по-новому… — він зітхнув. — Я сам винен. Пробач.