11. Пригода в барі

Віра

В барі було шумно, схоже, всі любили посидіти тут в пʼятницю. Віра і Надя пройшли до стійки, бо вільних столиків не було. Віра замовила собі джин-тонік, а Надя довго думала, а потім сказала, що їй те ж саме. 

Бармен і так і сяк намагався підкотити до Віри, хизувався всякими підкиданнями склянок і тому подібним, на що Віра тільки закочувала очі. Коли вже їм дали по коктейлю, бармен зрозумів, що ловити тут нічого і перейшов до інших самотніх клієнток, а тим часом до Наді там, де було вільне місце, підсів чоловік. Явно вже випивший, здоровенний качок з брутальною бородою. 

— Крихітко, як тебе звати? Давай я тебе пригощу! — заявив він Наді. 

— Дякую, не треба, — вона похитала головою. — В мене є хлопець. 

— Ну не вибрикуйся, я що завгодно куплю! А хлопця тут немає, а коли його немає, то він нічого не дізнається, хіба ні? — чоловік поклав свою долоню їй на коліно.

— Я ж сказала, що не треба мене пригощати, і руки розпускати теж не треба, — вона відштовхнула його долоню. 

Але мужик не хотів здаватись і знову потягнувся до Наді. 

— Відчепись від неї, — Віра встала зі стільця і смикнула подругу за собою. — Ходімо за столик, он є вільний. Бери свою склянку.

— Тупі баби… — пробурмотів мужик, але пішов до інших дівчат, які сиділи за пару стільців від них. 

— Ну, пішов. І слава Богу, а то я й так не в гуморі сьогодні, —  пробубоніла Віра, сідаючи назад і випиваючи склянку залпом. — Бармене, ще!

— Тобі ж завтра на роботу, — смикнула її за рукав Надя.  — Може, підемо вже додому?

— Нік теж їде на днях, — вона зітхнула. 

— До Львова? — перепитала Надя. 

— Ага, — Віра поглянула на Надю. — Вони обоє їдуть. Цікавий збіг.

 — Знімаються в одному фільмі? — Надя відчула, що в неї ніби паморочиться в голові. — О, а давай приїдемо до них, зробимо сюрприз!

— Ні. Це без мене, — Віра похитала головою. — Я за Ніком бігати ніколи не буду. Хоч і розумію, що колись йому буде мало того, що я йому пропоную…

 — Ти зовсім не боїшся, що він зустріне іншу дівчину? Адже там, на зйомках, стільки молодих дівчат, всі не проти затягнути актора собі в ліжко… — Надя зітхнула. 

— Він красивий, популярний, дуже добрий… Він взагалі ідеальний, думаєш, я цього не розумію? Він хотів, щоб ми одружилися. А я віддала йому обручку, — Віра теж зітхнула. — Я йду до нього, коли хочу. І йду від нього одразу зранку… Мені не можна там залишатися. Бо якщо залишусь трохи довше, не зможу піти…

 — А що страшного станеться, якщо ти не підеш? — Надя нерозуміюче дивилася на неї. — Це ж чудово, що він кохає тебе і пропонує одружитися! На мою думку, ти сама вигадуєш собі проблеми!

— Це зруйнує його карʼєру. І мою теж. Ти не розумієш… Ну і добре, — вона встала зі стільця. 

 — Ти поводишся як Алекс, — сказала Надя і теж встала. — Він навіть не повів мене в ресторан. Бо боявся, що хтось нас побачить, — вона зітхнула. —  Ходімо додому?

— Так, ходімо.

Вони вийшли з бару і вже не розмовляли. Віра думала про слова Наді. Дійсно, певно, Алекс поводився саме так, як і Віра. Але хіба вона робить щось неправильно? Це зараз Нік вважає, що найбільше в житті йому потрібна вона. Але якщо через неї постраждає його карʼєра, вона впевнена, його ставлення зміниться. Може, не одразу, може, він буде вдавати, що все добре, але все одно. Це була його мета, і вона не завадить йому. 

Він дуже близько до того, щоб стати найвідомішим і найбажанішим актором в усій країні. 

Віра ж на своєму рівні зараз зовсім до нього не дотягувала…

Надя

Наступного ранку Надя мало не проспала. В неї боліла голова. Ще й надворі був такий похмурий дощовий день. Вона вилізла з ліжка і пішла в душ, чуючи, як Віра вже репетирує під бадьору музику. 

— Ти якийсь робот, а не людина, — сказала вона їй за сніданком. — Вчора стільки випила, а сьогодні з самого ранку уже стрибаєш!

— Знаєш, скільки в алкоголі калорій? Через них сьогодні "стрибати" треба більше, ніж вчора, хочу я того, чи ні, — відповіла Віра. — Я маю бути в найкращій формі. 

— А в мене на роботі сьогодні кастинг моделей, — Надя зітхнула. — І всі організаційні питання на мені. То й присісти не буде коли. Я маю виправдати довіру Дем’яна, провести все ідеально. 

— Хіба ти не хотіла шити? Зараз виглядає, ніби ти проста секретарка, — замислено сказала Віра.

 — Хотіла шити і моделі придумувати, — Надя зітхнула, але тут же усміхнулась. — Але таких, що шиють, багато, а я одна така, помічниця відомого модельєра, це ж круто! Може, він колись і мені дозволить щось придумувати!

— Творчі люди зазвичай егоїсти, — Віра похитала головою. — Ну сама подумай, нащо йому давати тобі щось придумувати просто так? Це ж його бізнес. Ти маєш сама себе проявити, щоб він щось помітив. 

— Я  не знаю, як себе проявляти, — Надя зітхнула. — Якщо втручатися в його справи, то він буде злитися…

— Ну, ти не втручайся прямо. Але чекай підходящого моменту. І будь до цього готова, — замислено сказала Віра. — Якщо завжди будеш готова, шанс випаде.