7. Романтичний вечір

 Надя

Надя дуже поспішала додому. Алекс запросив її на побачення, в ресторан. Це треба, мабуть, вечірню сукню? А в Наді нічого такого не було. Вона завернула в торгівельний центр і довго блукала магазинами, лякаючись тамтешних цін. Зрештою вибрала найдешевшу сукню і пішла в кабінку для примірювання. Сукня була гарна, темно-фіолетового кольору, і сиділа на ній добре, підкреслюючи фігуру. 

— Я беру цю, — сказала вона продавчині, вишкрібаючи з гаманця всі свої фінанси. 

— Може вам ще туфлі підібрати? — лагідно усміхнулася продавчиня, дивлячись на її скромні чорні “човники” на низьких підборах.  

 — Дякую, я іншим разом візьму й туфлі, — Надя зітхнула. Скоріше б уже зарплата…

***

Зайшовши до квартири, вона  почула шум фена і зазирнула в кімнату Віри. Та сиділа перед дзеркалом, вкладаючи волосся. Волосся було зовсім коротке, і Надя остовпіла, розтуливши рота. 

 — А де твої коси? — запитала вона. 

— У смітнику, — вона знизала плечима. — Танцювати буде зручніше. І режисери будуть дивитись не на обличчя на кастингах. 

 — Все одно шкода, — зітхнула Надя. — Трохи незвично, я навіть тебе не впізнала одразу…

— В цьому і сенс. Якщо навіть ти не одразу впізнала, значить, можна спробувати не фарбуватися, — додала вона замислено. — А то той гад наскаржився, розіслав моє фото… Думає, я тепер здамся? А от і ні. Піду до його найбільшого конкурента завтра ж.

 — А ім’я твоє він теж скрізь розіслав? — поцікавилася Надя. 

— Так, але я знаю, як вирішити цю проблему. Я дам не своє імʼя. Вони не перевірятимуть документи аж до моменту найму. Якщо все вийде, вони матимуть обрати мене. А потім або змиряться з тим, що я та сама "скандалістка" і візьмуть, або вже відшиють. Ну але я хоча б буду на кастингу. Хочу, щоб мене обрали за мої вміння.

 — Це слушна думка, — Надя зітхнула. — А я на побачення йду. Сукню купила, а от із взуттям халепа… Не вистачило грошей…

— Заради побачення купила нову сукню? Ну, в принципі, може і правильно. Може, це тільки я така, що мені ті побачення поперек горла… 

 — Ну це не простий хлопець, — Надя підвела погляд до стелі і замріяно сказала: — Він відомий актор. Тому треба виглядати на всі сто!

— А імʼя? — Віра чомусь подумала про Ніка. І це схвилювало її. 

 — Його звуть Алекс, — Надя вимовила ім’я ніжно, ніби смакуючи його. 

— Тільки не кажи, що це Алекс Вітер, — в шоці сказала Віра. Надя вперше побачила на її обличчі таку яскраву реакцію. 

 — О, ти його знаєш… Так, це він, — кивнула Надя. — Правда, красунчик? 

— І конкурент Ніка, — додала Віра неголосно.

 — А хто такий Нік? Той хлопець, що ти в нього ночувала? 

— Ні, — Віра відповіла коротко. — Не той. Забудь. То просто відомий актор, у нього купа фанаток. Як і у твого Алекса. Вони конкуренти. Дівчата навіть збирають "команди" в інтернеті і сперечаються, хто з них краще.

 — Прикольно, — усміхнулась Надя. — Алекс такий милий… У нього дуже красиві очі… А голос… М-м-м…

— Нік все одно кращий за всіх, — Віра теж усміхнулась. — І голосом, і всім іншим.

 — Ну, у кожного свої смаки, — сказала Надя. — Добре, що нам не подобається один і той же хлопець. Не будемо битися за нього….

— Так, це правда. Хоча я не з тих дівчат, які за когось бʼються. Людина має бути самодостатньою. 

 — Я теж так вважаю, — Надя поглянула на її туфлі, що стояли біля шафи. Туфлі були дуже гарні, на шпильці, і чудово підійшли б до її нової сукні. 

— Боже, таке враження, що ти їх зараз зʼїси, — пробурмотіла Віра. — Мені стає страшно. А я взагалі не з лякливих.

 — Позич на один вечір? Схоже, у нас один розмір, — Надя зазирнула їй в очі. — Це питання життя і смерті…

— Добре, бери. Буде плата за прибирання, — Віра махнула рукою... 

***

Надя була дуже щаслива. В новій сукні і Віриних модельних туфлях, з красивою зачіскою і макіяжем, вона покрутилася перед дзеркалом і почула, що на телефон прийшло сповіщення. Швидко схопила його і побачила, що це писав Алекс. 

"Привіт, я підʼїхав, ти виходиш?"

“Так, уже виходжу”, — надрукувала вона, від хвилювання плутаючи літери. Ще раз поглянула у дзеркало і залишилася задоволена власним виглядом. 

— Я побігла! — гукнула до Віри і поспішила до виходу…

Алекс справді чекав біля під’їзду. Але він був на таксі. Стояв біля машини в костюмі, чорних окулярах і з трояндою в руці.

Надя підійшла до нього, намагаючись не поспішати. 

 — Привіт, — сказала тихо. 

— Привіт, — він поцілував її руку і простягнув їй троянду. — Це тобі.

 — Дякую, — вона зашарілася, піднесла квітку до обличчя і вдихнула її аромат. 

Він усміхнувся і відчинив перед нею дверцята машини.

Надя сіла, знову-таки стараючись виглядати граційно. Вона була дуже схвильована, але не подавала виду.