Розділ 27

Проснулась в своєму теплому і м’якому ліжку, легенько потягуючись мов кішка. Одразу згадався минулий день. Тепер я безвільна рабиня в 21-му столітті! Відігнала цю нестерпну думку, натомість пригадалось як Давид все завбачливо продумав з фотографіями, адже після приїзду додому мама кинулась розпитувати мене про все, а маючи на руках такі знімки, вона навіть і не подумала, що то все підстава. Лиш запитала, чому я всю групу не сфотографувала, довелось відбріхуватись, що нас поїхало зовсім мало. Та навіть Іванка повірила в мою брехню, а її зазвичай дуже важко обвести навколо пальця. Все склалось дуже добре.

   Врятувавши Ніка, повернулась в своє звичне життя, де його ніколи й не існувало. Взагалі заборонила собі навіть думати про нього. Починаю нове життя, від усього старого варто позбавитись раз і назавжди. Якщо я й змушена провести решту життя з цим жорстоким Давидом, то треба хоч спробувати зробити його більш-менш прийнятним.

   Усміхнулась своєму відображенню в дзеркалі, підмітивши, що нарешті змогла добре виспатись і навіть виглядаю непогано. Відчуваючи піднесений настрій вирішила зрадити своїм переконанням і все ж одягти в університет блакитну сукню. Вона так мені личить, знову залюбувалась собою. Похапцем зібрала необхідні конспекти та книги, запхала їх в рюкзак, та пішла снідати з родиною.

   Всі здивувались, адже не бачили мене такою, мабуть, з дня народження. Встигла перехопити лиш декілька млинців з джемом, як трапезу перебило повідомлення: «Виходь, я чекаю». Все чітко і зрозуміло. Вказівку виконувати потрібно відразу ж, це я вже добре запам’ятала, тому щоб не нариватись на зайві неприємності, швидко накинула куртку, боячись вранішньої прохолоди, та попрощавшись зі всіма швидко побігла на зустріч зі своїм «власником».

   Побачивши його кислу фізіономію і вже такий звичний злий блиск очей, настрій одразу погіршився. Мабуть, він все довкола наповнює своєю негативною енергетикою, як той енергетичний вампір, відбираючи весь позитив.

   Покірно сіла в авто, тихо привітавшись. Давид не сказав ні слова, лиш вдивлявся мені в обличчя, ніби, там щось могло змінитись за цю ніч. Здається, мій настрій і убрання йому не сподобались. Зиркнула з викликом, набридло вже знаходитись під цим його вбивчим прицілом.

   - Для кого так вирядилась? – вкрадливо і з неприхованою відразою несподівано запитав він.

   Авжеж, звик бачити мене сірою мишкою, адже сам такою мене і зробив, а тепер дивується, наче думає, що все життя буду носити траур. Враз набралась сміливості:

   - Для тебе! Для кого ж ще?

    Він не вірив, чи не хотів, це я чітко прочитала в погляді. Так пильно вдивлявся, наче, бажав побачити хоча б якісь проблиски брехні. Усвідомлюючи, що мені з ним доведеться провести решту свого життя, спробувала пересилити себе й усміхнулась, чим ще більше вивела його з рівноваги. Він що не очікував побачити мене такою? Здається, з такою слухняною, м’якою і простодушною Аріною він не знає як себе вести. Моя поведінка змушує його ставати більш людяним. Від цих приємних думок, обличчя ще більше розпливлось в усмішці. В Давида аж брови поповзли вверх, дивився як на навіжену. А я ще й до цього всього почала гучно сміятись, та ніяк не могла зупинитись, замилувавшись його реакцією. Мабуть, точно виглядаю божевільною.

    Він не став чекати поки я заспокоюсь, та рушив до університету, а я тим часом поволі приходила до тями. Хоч би не довелося заплатити за таку поведінку, адже тепер я повністю в його владі, мушу бути як він виразився «порядною, з хорошою репутацією». Так, а я ж дійсно такою раніше була, може і не доведеться прикидатись.

    Ми вже під’їжджали до університету. А в мене в голові було стільки запитань, навіть не знала з чого почати.

   - Давид, що буде далі? – сміливо задала перше що спало на думку. – Чого ти від мене очікуєш?

   Він припаркувався потім обернувся до мене. Здається, його очі виглядають вже не такими злими.

   - Ти стала моєю дівчиною, в найближчому майбутньому станеш дружиною, зі всіма наслідками, які з цього прослідують.

   Він говорив це таким буденним тоном наче розповідав про сніданок чи виконане домашнє завдання. А в мене всередині все завмерло. Я не думала, не очікувала, що все станеться так швидко, він навіть не дає часу змиритись. Хоча з чим тут миритись?! Хіба у рабів є право голосу чи якісь свої надії та плани? Ні, їхня доля цілком і повністю зосереджена в руках господаря, а він – мій цілковитий господар.

   - Зрозуміло, - холодно кивнула я, поспішивши вийти з автомобіля.

   - Ти куди? – Знову цей самий звірячий оскал і тон, який не передбачає поблажок. – Хіба я дозволив тобі йти?!

   Від такого нахабства навіть завмерла на місці, встигла лиш захлопнути дверцята. Не очікувала, що він буде так люто себе поводити. Гордо підняла підборіддя. Нічого, нехай думає, що я настільки слухняна, насправді ж за цією м’якістю ховаю свій страх.

   Мій мучитель підійшов практично впритул, не зводячи свого пронизливого погляду. Потім нещадно схопив рукою підборіддя і вп’явся у вуста. Я вже хотіла почати відбиватись, та руки завмерли на пів дорозі. Переборола цей порив, розуміючи, що зроблю тільки гірше такою поведінкою. Нещадні терзання губ продовжувались недовго, я і не відбивалась, і не відповідала на цей поцілунок. Він залишив їх у спокої, та все ж продовжував стискати підборіддя, вдивляючись в очі. Несподівано різко відсахнувся від мене з якоюсь відразою, ніби все це було йому так само неприємно переживати як і мені. Я ж продовжувала мовчки стояти, чекаючи новиз вказівок. Це його ще більше роздратувало.

   А що, він же сам мріяв отримати слухняну дівчину? Здається, потрапив у власну пастку. Подумки торжествувала, відмічаючи як на його обличчі змінюються емоції. Він нарешті трохи заспокоївся, та вихопивши з моїх рук рюкзак, іншою рукою міцно обійняв за талію, заявивши при цьому, що проведе до авдиторії.

  Ми йшли, ловлячи на собі погляди всього університету. Хотілось провалитись на тому ж місці. Хоча було в цьому і щось потішне. Перед нами всі розступались і обминали. Тепер, мабуть, студенти ще більше будуть від мене сахатись, ніж раніше. Нічого доведеться терпіти, може мені все ж вдасться віднайти правильну лінію поведінки з ним.