Частина 28

«Любий щоденник,

Сталося так багато подій, що боюся, все забуду, поки зберуся тобі написати. А писати тобі немає часу, бо є безліч інших дуже важливих справ.

Я щаслива! Якщо існує неосяжне і безмежне щастя, то ось воно. В посмішках рідних. В коханих людях і друзях поруч. В Алексі.

Особливо – в ньому.

Не пам’ятаю, коли ще я була настільки ж щасливою. Настільки, що сама собі заздрю» - Дженна писала щоденних, сидячі біля входу в гараж, і краєм ока дивилась на свого хлопця. Усвідомлювати це було так дивно. Її хлопець.

Джеймс Александер Кінгслі. Її, - і тільки її, - хлопець.

Макс з Алексом взялись мити та прибирати робочі машини, якими зазвичай користувалися Бонні з Хосе, перед початком нового тижня. Вони дуркували зі шлангом, поливаючи один одного холодною водою і деколи бризкаючи в бік дівчини, голосно сміючись та ганяючись один за одним, наче діти.

Тепер одною з цих машин іноді керувала Дженна, і в понеділок була її черга вести всю компанію до школи. За два тижня довгих зимових канікул вона трошки набралась досвіду, постійно перебуваючи за кермом. Вони вчотирьох із Алексом, Максом і Ноєм, постійно десь вештались. То у кіно. То у парку. То на місцевих новорічних ярмарках.

Всі свята залишились позаду, минуло Різдво, пройшов Новий рік. Вже завтра стартував учбовий тиждень.

І вже, навіть, хотілось повернутись до «Хілтон Хід», бо Дженна не звикла до постійного байдикування і насолоди життям.

Спайк, щоправда, не давав їй розслабитись, постійно бурчав, що вона втратила всі навички його найулюбленішого горобчика. І, взагалі! Що ця бабця з Норфолку зробила з його дівчинки, яку він зі всією своєю капральською щирою душею особисто тренував,  - ну, майже, з пелюшок, - якусь слабку гусінь!

Звісно, леді Амелії він такого б сказати не нсмілився, але собі під ніс бурчав постійно.

Бонні, тим часом, виховувала Спайка, прокладаючи шлях до його слухняності через понівечений пораненнями шлунок. В її планшеті канал вискочки Гордона Рамсі і Пекельної Кухні якось непомітно змінився на «Їмо вдома корисне без зайвого холестерину».

Це помітили одразу усі домашні. А надто, люба тітонька Селія, яка слідкувала за власним холестерином з підвищеною увагою.

За пару днів вона так поріднилася з неймовірною кухнею Бонні, що тепер неможливо було уявити, коли ж вони з бабусею Амелією, насправді повернуться в Норфолк та Бостон. 

Ця ідилія і це постійне щастя дуже швидко стало чимось абсолютно буденним і невід’ємним від життя Дженни.

День починався зі щастя. І добігав кінця також в щасливому і піднесеному настрої.

Ось і зараз вони сиділа і дивилася на Алекса і Макса, а трохи далі сидів Ной і щось зосереджено дивився у своєму гаджеті.

Він сидів неподалік від того місця, де дуріли Макс з Алексом, періодично ричачи на друзів, коли і до нього долітали холодні краплі води і пінні бризки.

- Дженно, ходи сюди на хвилинку! – він підняв голову від телефону і помітив на колінах у дівчини розкладений блакитний нотатник з мільйоном папірців в середині, - Ні, краще сиди, я сам підійду.

Він випростав вперед руку зі смартфоном, наче ніс в долоні щось отруйне, і наблизився до неї:

- Ти це бачила?

Дженна взяла з його рук телефон і придивилась до екрану, закриваючи його від сонця:

- Ти читаєш плітки, Ною!? Фу! Поганий хлопчик! - вона посміхнулась.

- Ні, взагалі-то не читаю, але ЦЕ тобі раджу подивитись, - буркнув Ной у відповідь.

Стаття, на яку вказував друг, називалась: «Інцест відомої родини» і була підписана якимось диваком, на кшталт, Джона Доу (*). Під кричущим заголовком красувалося фото Алекса та Дженни з різдвяного балу, а нижче був прикріплений відеоролик з посиланням на анонімний YouTube і короткий текст:    

- «Майбутня падчерка відомої мільйонерки Лінди Кінгслі, королеви будівельного бізнесу Південних штатів, застрибнула на повній швидкості до ліжка її знівеченого аварією сина! Але кому ж вона надасть перевагу – принцю-каліці, або його вірному зброєносцю з більш скромної родини!? Хто вона? Сучасна Попелюшка? Чи розважлива демониця в сяючому вбранні?» - прочитала вголос Дженна, розгублено переводячи погляд на Ноя. - Що це, в біса, за маячня?

- От і мені цікаво, мала, що це, чорт забирай, таке?

- А що у відео?

- Не знаю, я ще не дивився. Натисни.

Дженна натиснула на стрілочку на екрані, і відео показало як раз той момент, коли Сара на балу причепилася до Дженни з претензіями, а Алекс з Максом за неї вдвох вступилися.

- Я помітила, що нас хтось знімав на відео, але не надала цьому жодного значення, - Дженна зблідла.

Це скидалося на справжній скандал.

Скандал, який кидав тінь на її майбутню мачуху, родинний бізнес та і на весь клан Кінгслі, до якого Дженна мала війти за два тижні.

- Гадаю, треба сказати Алексу, - Дженна закрила свій нотатник, спіймавши себе на думці, що у неї тремтять руки.

- Ні, краще не Алексу, - Ной взяв її за тонкі пальці, які вмить заледеніли, - Я, на твоєму місці, одразу сказав би про це Хосе.

- Хосе? – перепитала Дженна здивовано, наче почула щось не так.

Дженна завжди сприймала маленького коренастого мексиканця як простого садівника, помічника у хатніх справах. До чого тут міг бути Хосе?    

- Господи, ти як мале теля! Ти ж знаєш, що до маєтку Кінгслі ніхто не потрапляє просто так. Хосе – коп. Бувший детектив, якщо вже казати, як є. Він працює у Лінди відколи Алекс потрапив у аварію.

- Ти зараз смієшся з мене, Ною? – Дженна здивовано блимнула очима кілька разів, - А Бонні тоді, по-твоєму, Нікіта (**), чи хто?

- Хто? – не зрозумів Ной.

- Агент національної безпеки! Ай, не зважай! Блін! Та Хосе – такий детектив, як я – морський котик! 

- Що у вас тут сталося? – Макс навис над Дженною, дівчина аж відсохнулась від несподіванки, - Ти чого, Халіфо?

- Макс, БРО, - Ной звернувся до друга, - А ну скажи нашій Дженні, хто такий Хосе?