Частина 11

Насолода Дженни від спокійного спілкування з Алексом була недовгою.

В піцерії «У Майкла» виявився чи не весь склад їхньої компанії з минулого барбекю, включно із Сарою, яка не забула всім показати, хто тут господарка і смачно поцілувала свого Джеймі перед усім народом, щойно вони відкрили двері закладу.

Та так, що Дженна почервоніла від глибини Сариного господарювання.

Дівчина дала собі слово не сумувати з цього приводу.

Вона вмовила себе, що просто не мала права ображатися чи засмучуватися на цю тему, бо Сара була поруч із Джеймсом у найважчий рік, коли він проходив реабілітацію після аварії. І встромитися між ними двома тепер, то було не гідно.

Капрал Спайк такого б не схвалив.

Ну, принаймні, Дженна так вважала.

Вона зосередилась на всіх інших, хто був цього вечора у піцерії і вирішила, що вона спробує сприймати Алекса саме, як брата, щоб там не сталося у минулому.

Дженна обрала місце за столом поруч із Максом, не дивлячись на голосні заперечення Ноя.

- Привіт, - вона присіла на червоний шкіряний диван, трохи провалившись у його нетрі, - Як справи? Як тобі фільм?

- Та нічогенький такий. Шкода, я не знав, що ти будеш, забрав би тебе з нами в кіно, - він подав руку, за яку Дженна вхопилась, щоб трохи виринути на поверхню дивану поближче до столу і всістися зручно, щоб всіх бачити.

- Лінда розповіла мені, що трапилось два роки тому. Вибач, що я так розізлилался на тебе в перший вечір. Я не знала, що ви так постраждали тоді, - вона повернулася обличчям прямо на Макса і подивилась йому у вічі.

Капрал Спайк завжди вчив їх, що вибачатись потрібно щиро, дивлячись в очі.

А Дженна зараз була щира аж за край.

- Гм…, - Макс зніяковів від її погляду, - Я ніколи не звикну до тебе ТАКОЇ, - він хитро прищурився, - А знаєш, гадаю, що ти можеш спокутувати свою провину…

- Як, скажи, що мені зробити.

Вони не помітили, як над столом нависла така тиша, що було чутно, як сир на піці плавиться в печі:

- Ти підеш зі мною на Різдвяний бал, будеш моєю парою, - весело вимовив Макс.

Дженна трохи не хрюкнула від здивування.

Але б леді так не зробила, а бабуся Амелія схопила би серцевий напад.

Тому довелося терміново взяти себе в руки.

- Я? – перепитала вона, щоб впевнитися, - Із тобою?

- А що? Я не підхожу? – спокійно поцікавився Макс.

- Та ні, - зам’ялась Дженна, - Я просто не впевнена, що Я підходжу.

- Так, це буде кльово, - встряла Сара у розмову, - Ви будете разом виглядати чарівно…

- Ага, Красуня і Чудовисько, - пробубонів Алекс.

- Я – проти, - вигукнув Ной, - Я її перший запросив на побачення. А на побаченні хотів запросити на Різдвяну вечірку! Максе, не будь свинею!

- З тобою, - Дженна повернулася до Ноя, - мені не дозволяє зустрічатися старший брат, - вона кивнула на Алекса, - Каже, що ти тягнеш на побачення будь-яку красиву дівчину.

- Ей! Це не чесно! Джеймсе! – ображено і патетично вигукнув Ной.

За столом почувся злагоджений сміх і всі продовжили займатися своїми справами, компанія розділилася на групки, всі розмовляли між собою і більше так пильно не стежили за розмовою Макса і Дженни.

- То що, ти згодна? Підеш зі мною?

- Так, Максе. Із задоволенням піду, якщо ти мені пробачиш мою дурість. Мені так шкода, що з вами це все сталося.

- Я тобі вже казав. Головне, що ми живі. Все інше можна виправити.

- Але знаєш, я дечого не розумію, - Дженна понизила голос і впритул наблизилась до вуха Макса.

- Чого?

- Чому ти сказав мені, що Лінді краще не знати, що ми були знайомі до мого переїзду.

Макс також нахилився губами до вуха Дженни:

- Бо цікавий не сам факт аварії, а те, що до неї призвело. Зараз тут забагато допитливих, маємо десь переговорити, в тихому місці без зайвих вух.

- В понеділок, після школи? – перепитала дівчина.

- Можна не чекати понеділка. Я заїду до вас завтра і ми просто погуляємо парком. Ти не проти?

- Дякую, Максе, - Дженна кивнула і з вдячністю подивилась на хлопця, щиро, як навчав капрал Спайк.

Бо вдячним потрібно також бути щиро. Щиро вибачатись. І щиро дякувати.

- Блін, Дженно, - Макс проковтнув грудку в горлі, - Ніколи не звикну до тебе, такої!

***  

Надвечір Алекса із Дженною привіз додому Хосе. В машині їхали мовчки.

Дженна думала про своє, їй було дуже цікаво, що ж там за ціла детективна історія з аварією?

Алекс їхав в поганому настрої і мовчав, бо боявся, що може наговорити зайвого, якщо відкриє рота.

Дженна піднялася сходами на другий поверх, побажала Алексові доброї ночі і задумливо закрила двері своєї кімнати прямо перед його носом.

Це вже взагалі переходило всі межі.

Спочатку вона сиділа і шепотіла із Максом.

Ах! Як вони сиділи! І нашіптували, нашіптували одне одному у саме вухо!

Алекс мимоволі почав дихати, наче його зажали між двома книжковими шафами, йому від злості перехопило дихання і перестало вистачати повітря.

Макс запросив його сестру на Різдвяну вечірку!

Макс!

Який ніколи нікуди нікого не запрошував.

Спочатку через те, що кульгав перший рік після аварії і численних операцій.

Потім через те, що вони із Алексом пропустили рік у школі і виявилось, що вони старші за усіх. Він, чомусь, цього стидався.

А тут!

Він ще не повністю нормально ходив. Іноді кульгав, коли втомлювався. Які можуть бути танці???

І ще, він же старший за неї на три роки? І його ніц нічого не бентежить!

А головне, сам Алекс реагує на це  якось дивно.  

Вона, Дженна, була його сестрою.

Він мав доглядати за нею.

І оберігати.

Коли він почав шипіти Сарі за столом про те, що Макс і Дженна надто близько сидять і надто інтимно розмовляють, Сара раптом засміялася і сказала, що якби вона не знала, який Джеймс непробивний, вона б подумала, що він ревнує.