10. Я звертаюся до детективів

Я піднялася на третій поверх і підійшла до дверей із стильною металевою табличкою “Адвокат Юрій Зотов”. Простягнула руку, торкнулася до дверної ручки, потім опустила… Знову підняла…

Саме цієї миті двері відчинилися і на порозі з’явилася білявка модельної зовнішності у строгому, але жіночному діловому костюмі. 

 — Доброго ранку, — усміхнулась вона мені. — Ви до Юрія Миколайовича? Записувались на прийом?

 — А він… тут? — запитала я, відчуваючи, як у роті вмить пересохло. 

 — Сьогодні він у відрядженні, — говорить секретарка ( я зрозуміла, що це саме вона). — Але я можу записати вас на завтра, на цей самий час. Зайдіть, будь ласка, до приймальні…

Та моя сміливість вже минула.

 — В мене завтра не вийде… Я їду з міста, коли повернуся, тоді запишусь. 

 — Будь ласка, ми завжди готові прийти на допомогу, — каже вона професійно завченим тоном.

 — Дякую. До побачення.

 — Гарного дня!

Вона зачиняє двері і повертається до кабінету.

Я стою в коридорі і гніваюся на власну нерішучість. Адже я могла розпитати про нього у секретарки. Вона б розповіла… Жінки балакучі… Але якщо я піду, а потім повернуся, вона може зрозуміти, що тут щось не так. Може подзвонити шефу і сказати, що його шукає підозріла жіночка в темних окулярах… Ні, краще не ризикувати…

***

Я спускаюсь донизу, неуважно ковзаючи поглядом по табличках на стінах, що вказують, які офіси знаходяться в якому кабінеті. І раптом зупиняюся, забачивши напис: “Детективне агентство “Нечипоренко & Штольц”.

Я й не знала, що в нашому місті є детективне агентство. Але те, що воно знаходиться саме тут, що я побачила цю табличку… Може, це знак? 

Я звертаю праворуч і йду по коридору, доки не бачу потрібні мені двері. Стукаю і повертаю ручку. Тут я уже не вагаюся, якийсь азарт штовхає мене уперед. Дійсно, чому я не подумала про це раніше? Як остання дурепа, тинялася під дверима його кабінету, і, певно, велике моє щастя, що він був у відрядженні. А секретарка  Зотова, мабуть, бачить щодня десятки таких нерішучих клієнток, тож нічого не запідозрила…

Але більше я не діятиму так необачно…

 — Заходьте, — чую приємний жіночий голос. — Заходьте, будь ласка…